Я хотів прийти, але дуже важливі справи відволікли мене
Я дуже хотів зробити домашнє завдання, але відімкнули світло
Я хотів не пити сьогодні, але….
Я люблю Росію, але якщо ти не підеш на угоду, я знищу твою економіку і заберу твій трон
Всі реверанси Путіну чи Росії чи руському народу, були до "Але". А після був ультиматум.
Або ти йдеш на угоду і відкидаєш свої тупі вимоги капітуляції, або я тебе порєшу. Буде тобі економічний колапс, санкції, тарифи та бо зна ще що. Не змушуй мене робити це, Володя. Бо ти знаєш, я психований і за себе не відповідаю. Тим більше, Володя, ти ж знаєш, що моїм спонсорам треба качати більше нафти, а на ринку місця немає, твій дружаня Сі угробив свою економіку і вона не хоче більше нафти, а тому щоб я качав більше, ти маєш качати менше, бо ти ж, знаєш, що моя собівартість вище твоєї і я не зможу з тобою конкурувати по ціні.
І такий підхід не може не подобатись. Особливо враховуючи очікування, які були від потенційного президенства Трампа.
Цікаво, звісно, як буде реагувати Путін. Він же пацан і має вести перемовини з позиції сили. А тут всі казки про потьомкінську дєрєвню російської економіки спустили в унітаз. Всі розповіді про Росію, яка може воювати нескінченно, перестали продаватися. Тепер скоріш продається інший бік, також не реалістичний, але інший, що за кілька місяців Росія рухне і хліба не буде. Ніякої позиції сили.
Що, невже знов витягне орєшнік і буде світ лякати ним і голою дуп*ю?
Чи російська пропаганда напише тільки про те, що було до "але"?