Оце я спостерігаю за всіма цими рухами навколо переговорів, заморозок, виборів і цього всього зовні і в Україні. І мені наче все це дуже цікаво, але мене як людину з певним менеджерським досвідом не таких великих проєктів, як мирні перемовини і заморозка війни континентального масштабу хвилює одне питання: чи розуміють усі дописувачі масштаб і складність задачі?
Ну тобто усі ці свідки завершення війни взимку - весною розуміють наступні дрібнички:
Це я взяв тільки 4 аспекти. Без урахування яких якась заморозка не станеться. Бо від зменшення інтенсивності бойових дій до фіксації припинення вогню (а окремі бойові зіткнення тривали і надалі) у Корейській війні минув рік. А у нас поки ніяким зменшення інтенсивності і не пахне.
У Дональда Трампа і будь-кого ще немає ніякої чарівної палички, яка може всі ці процеси пришвидшити. Навіть якщо перемовини будут про фіксацію несприятливого результату для однієї зі сторін чи для обох. Наразі от друге - найбільш ймовірне. Наразі немає реалістичних сценаріїв завершення війни, де хтось піде задоволеним.
І так, я щиро радий, що мені не доводиться і не доведеться ухвалювати настільки складні рішення, як нашому керівництву. Подобається воно комусь чи ні, ми можемо бажати чи боятися різного, а відповідальність нести все одно Зеленському.
Тому, шановні пані і панове, політики і політикині, яким не йметься вибори провести, аналітики і аналітикині, експерти і спікери. Давайте якось повертати суспільство до реальності, в якій війна триватиме ще багато-багато місяців. І ніякі перемовини, навіть коли вони будуть, не будуть швидкими. А якщо дипломати працюють - най працюють. В будь-якому випадку у них завжди багато роботи.