Директор дистанційної школи Володимир Страшко опублікував свої спостереження відносно масового виїзду школярів до інших країн. За його словами, останні кілька місяців він отримує аномальну кількість заявок щодо закінчення українських шкіл дистанційно, мовляв, школярі виїжджають із України. Володимир Страшко також каже, що серед учнів 11-их класів усе більше тих, хто не буде писати національний мультипредметний тест (заміна ЗНО на час воєнного стану). Тобто це означає, що всі ці діти не планують вступати до українських вишів. Причому, за твердженнями директора дистанційної школи, в деяких класах українських шкіл вже близько 90% відмовляються від НМТ.
Що підштовхує до виїзду з України
Провідний науковий співробітник Інституту демографії та проблем якості життя НАН України Лідія Ткаченко у коментарі RegioNews зазначила, що батьки вирішують вивозити своїх дітей у зв’язку зі страшними прогнозами деяких експертів, що в Україні не буде опалення чи світла.
"Тому батьки, якщо мають змогу, намагаються вивезти дітей за кордон, щоб в них, як кажуть, було нормальне дитинство хоча б на період цієї зими. Окрім побутових питань є також досить багато заяв, що ледь не діти вже мають воювати у майбутньому. Загальний інформаційний тон дуже впливає на рішення батьків", — каже Лідія Ткаченко.
В той самий час у коментарі RegioNews старший науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень Борис Крімер розповів, що сьогодні насправді дуже важко сказати, наскільки багато людей виїжджають. Мовляв, інформація з різних джерел дуже сильно розходиться: дані з Євросоюзу можуть бути одні, а дані, що веде ООН, теж інші, а від українських прикордонників зовсім інші.
"Загалом українці, які вивозять дітей старшого віку за кордон вважають це більш вигіднішим у подальшому, виправданішим аніж перебування в Україні. Це може бути пов’язане з питанням безпеки, а також з прогнозами на найближчу зиму", — каже Борис Крімер.
Чи будуть повертатися емігранти
Загалом якщо брати до уваги масовий виїзд жінок з дітьми після 24 лютого 2022 року, то нинішній відтік українських школярів за кордон вже можна сміливо називати другою хвилею еміграції українців. Звісно, українська держава сподівається, що усі українці рано чи пізно повернуться додому, але чи відбудеться це масово — велике питання.
Старший науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень Борис Крімер каже, що завжди, коли є міграційний потік, то частина людей все ж повертається назад.
"Все залежить від того наскільки буде довгою міграція населення та наскільки українці за кордоном укоріняться. Якщо в Україні закінчаться бойові дії і стане безпечно, почнеться економічний розвиток, то можна очікувати повернення, як мінімум частини емігрантів. Маю надію, що Україна все ж вступить до Євросоюзу і тоді буде так, що в нас стане один вільний простір для руху людей", —зауважує Крімер.
У свою чергу провідний науковий співробітник Інституту демографії та проблем якості життя НАН України Лідія Ткаченко зауважує, що якщо буде багато робочих місць в Україні з нормальною оплатою та з нормальними умовами праці, то звичайно в українців, які виїхали за кордон, буде більше стимулів повернутися до України.
"Але багато українців за кордоном наразі обирають навіть не великі статки і можливості, а просто можливість спокійно жити без вибухів усіляких і тому подібного. У багатьох відчуття безпеки може навіть переважувати можливість отримати якусь посаду в Україні чи багато грошей", — каже Лідія Ткаченко.
Також є багато дискусій щодо того, скільки українцям потрібно часу для того, щоб укорінитися в тій самій Європі, після чого вони до України вже не повернуться. За словами Бориса Крімера, з одного боку це дуже індивідуально, адже комусь для укорінення вистачить навіть року, але звісно, що чим довше людина знаходиться за кордоном, тим менше в неї бажання потім повертатися до України.
"Наприклад, в перший рік повномасштабної війни ми оцінювали, що 50% тих, хто виїхали за кордон, залишаться там, а 50% все ж повернуться. Тоді ми орієнтувалися на різноманітні опитування. Сьогодні частка тих, хто не повернеться вже більша за 50%, але це знову ж таки ситуативна думка. Якщо, скажімо, економічна ситуація у тій країні, де перебуває той чи інший українець, погіршиться, він готовий буде повернутися додому. Але вектор дійсно такий, що чим довше люди живуть в іншій країні, ти більше в них з’являться нових зв’язків, тим більше діти звикають до дитячого садочку чи школи. Як наслідок — менша ймовірність, що вони повернуться до України", — резюмує Борис Крімер.
Які можуть бути наслідки відтоку населення
Фахівці кажуть, що в будь-якому разі наслідки війни для України будуть страшними, адже подекуди вплив військових дій в країнах може тривати навіть 50 років після їхнього завершення.
За словами Лідії Ткаченко, наразі дуже складно вже робити якісь демографічні прогнози для України.
"Раніше усе рахувалось, виходячи з народжуваності та смертності, а міграція істотно не впливала на це. Наприклад, з початку нульових років міграційний приріст вже був невеличким, але з початком повномасштабної війни потоки міграції звісно дуже збільшились", — каже фахівчиня.
Вона підтверджує, що все ж буде великий відсоток тих українців, які не захочуть повертатися до України, а ще може додатися така проблема, що як тільки відкриють кордони, то можуть ще виїхати багато чоловіків і не тільки тих, у кого за кордоном вже є дружина та діти, але й чоловіків, які пережили на війні дуже багато стресів. Лідія Ткаченко підкреслює, що це будуть втрати молодого населення, яке ще може довго працювати на розвиток України. Тобто, держава поступово втрачатиме потрібну кількість робочої сили, а замінити її буде ніким. Умовно кажучи, сьогодні школярі старших класів за 5-7 років мають замінити на ринку праці тих українців, які зараз є передпенсійного віку. Якщо ж школярі продовжать масово виїжджати з країни і не повертатися, то ти, хто вийде на пенсію, не буде кому замінити на ринку праці.
Як наслідок Україна ризикує зіштовхнутися ще з однією проблемою — буде менше працюючих громадян, аніж тих самих пенсіонерів. Наприклад, ще до повномасштабної війни в Україні на одного пенсіонера було приблизно по одному працюючому громадянину. Тобто, фактично можна сказати, що один працівник утримував за рахунок своїх податків одного пенсіонера. Лідія Ткаченко каже, що поки це співвідношення ще залишається, але якщо українці продовжать масово виїжджати за кордон, зокрема, і школярі старших класів, які вже згодом зможуть працювати, то ситуація буде погіршуватися. Якщо такий тренд збережеться, то рано чи пізно, умовно кажучи, на одного працюючого в Україні буде вже два або три пенсіонери. Але за словами фахівців, жодна пенсійна система такого навантаження не витримає, а тому доведеться вдаватися до радикальних заходів. Наприклад, підвищувати пенсійний вік.