Пане Ігоре, чого насамперед може досягти Україна чи що отримати внаслідок проведення саміту миру в Швейцарії?
Думаю, тут будуть два ключові моменти. Перший: це той документ, який зрештою буде підписано, і він стане таким собі дороговказом щодо подальших дій і загалом розуміння, яка переважна більшість країн сприймають саме українську формулу миру задля завершення війни, що розпочала росія. Цей документ, звісно, буде символічно-декларативного значення, але він важливий щодо чіткості формулювань, які там будуть закладені.
Другий момент: нам хотілося б побачити якісь практичні наслідки щодо тих трьох питань, які будуть виноситися на саміт. Це питання ядерної безпеки, продовольчої безпеки та повернення полонених. Тут можуть бути і спільні заяви або ж навіть конкретні механізми, які ми зможемо впроваджувати, щоб змусити росію виконувати певні моменти. Ну от для прикладу, що Україна вимагає обмін полоненими усіх на усіх, а росія каже, що наших полонених в них більше, ніж їхніх. Проте всі ми розуміємо, що просто росіяни "нахапали” дуже багато цивільних осіб-українців, які взагалі не мають нічого спільного з військом. І саме тут мають бути прийняті якісь рішення, що будуть направлені саме на росію і змушення виконувати її це за допомогою певного тиску.
І які це можуть бути інструменти тиску?
По-перше, це санкції, оскільки багато країн досі все ж не приєднувалися до санкцій проти росії, займаючи відсторонену позицію в цьому питанні. А після саміту у Швейцарії такі країни зможуть подивитися більш прискіпливо на якесь питання. Ще один метод тиску: ті чи інші країни просто обмежать дипломатичне спілкування з росією і таким чином передадуть їй певний сигнал. Мовляв, дивіться, нам це не подобається, але прямо на вас не тиснемо, але якийсь спільний наш проєкт ми ставимо на паузу. Це дуже прозорий натяк, який змусить росію прийняте потрібне рішення.
Крім цього, вже зараз відомо, що у саміті братимуть участь 107 країн, але я думаю, що їх буде зрештою ще більше. Тобто, це дає нам змогу отримати окреме голосування у генеральній асамблеї ООН, де може бути прийняте певне рішення в обхід Ради безпеки ООН, де росія має право вето. Тобто таке рішення буде мати вже імперативний характер, а тому і ООН повинна буде застосовувати певні дії по відношенню до рф, хоча зараз видно, що вони уникають цього.
Ви вже згадали про три питання, що будуть виноситися на розгляд саміту. Перше: про безпеку енергетичних ядерних об’єктів, зокрема, що Запорізька АЕС має бути під контролем України. Друге: продовольча безпека оскільки Україна має вільно експортувати свою сільгосппродукцію. Третє: повернення усіх полонених Україні, включно з дітьми та цивільними. Але ще раніше обговорювалась повна формула миру Володимира Зеленського з 10 питань. Що означає це скорочення з 10 питань усього до трьох?
Було обрано саме три пункти, які мають найменше застережень і негативного сприйняття серед більшості країн. Ядерна безпека усіх турбує? Усіх. Продовольча безпека також усіх турбує. Обмін полоненими взагалі є гуманітарним питанням. До речі, сюди входить і повернення дітей, а Україна заявляє, що їх близько 20 тис. Це дуже болюча тема для багатьох країн. По цих темах можна знайти компроміс, і вони є дуже добрим стартом для широкого єднання. Якщо ж ми будемо говорити про репарації, то це вже інше сприйняття серед деяких країн.
Багато розмов щодо неучасті Джо Байдена у саміті, адже Сполучені Штати Америки представлятиме віцепрезидентка США Камала Гарріс. Про що це може говорити?
Звичайно, нам усім хотілося б, щоб саме лідери представляли свої країни. Але багато держав усе ж будуть відправляти свої делегації, які очолюватимуть інші державні діячі. Якщо Джо Байден не приїжджає, хоча ми про це давно знали, то не треба робити з цього трагедії. Більш важливо, що Байден, скоріше за все, буде зустрічатися з президентом України Володимиром Зеленський двічі перед самітом у Швейцарії. Це вже сталося у Франції (тут відбулася зустріч лідерів держав до Дня висадки союзників у Нормандії під час Другої світової війни. – ред.) та в Італії (тут відбудеться саміт Групи семи. – ред.). Найголовніше, щоб Байден і у Франції, і в Італії дав усі меседжі щодо саміту в Швейцарії, а саме, що він туди відправить віценпрезидентку США Камілу Гарріс і радника президента США з національної безпеки Джейка Саллівана з повним мандатом, а сам Байден усе це підтримує. Цього буде достатньо.
Що ховається за словами Байдена: "Для Києва мир означає, що Росія ніколи не окупує Україну, а для цього їй не обов’язково бути членом НАТО"?
Усе це можна охарактеризувати лише одним словом – "вибори у США". Тобто Байден говорить такі речі, що залишають йому простір для маневру. Щоб опоненти не могли звинуватити його, мовляв, ви взяли Україну до НАТО, а вона у стані війни і ви хочете, щоб НАТО стало стороною конфлікту? Тому Байден робить саме такі заяви. З одного боку, він каже, що росія не окупує Україну і США Україні допоможе, адже вона вже де-факто в НАТО. З іншого боку, Байден такою відповіддю забезпечив собі дуже потужну позицію з точки зору своєї передвиборчої кампанії. Може для нас це не дуже приємно, але важливо, щоб ми отримували якусь допомогу і рухалися все ж у бік НАТО, адже зрозуміло, що під час війни ми туди не потрапимо.
Останнім часом бачимо, як росія та Китай намагаються усіляко показати, що саміт у Швейцарії нічого не вирішить і є ледь не простим засіданням різних країни світу. Яку гру ведуть росіяни з китайцями, враховуючи, що Україна запрошувала Китай до участі у саміті, але вони відмовилися?
Позиція Китаю дуже проста. Я не зовсім можу погодитися із заявою президента Володимира Зеленського який сказав, що росія експлуатує Китай. Вони хоч зараз брали б участь у різноманітних конференціях чи самітах щодо майбутнього України. Але Китай хоче це робити, коли його пропозиції будуть центральними. Вони ж претендують на статус одного з полюсів у світовій політиці. А тому Китаю потрібна така підтримка серед інших країни. Судячи із заяв офіційних осіб Китаю, то такої підтримки вони наразі не мають. Тому вони просто беруть паузу в цьому питанні, але сказали, що працюють над своїми пропозиціями і обов’язково їх покажуть.
Як результати саміту миру у Швейцарії зрештою вплинуть на безпекову ситуацію в Україні? Стане це кроком до миру чи росіяни ще більше почнуть, скажімо, обстрілювати територію України?
Я побоююсь, щоб росіяни не збільшили обстріли саме під час проведення саміту у Швейцарії або напередодні нього. За їхнім задумом, щоб президент Володимир Зеленський не зміг залишити Україну у таку важку хвилину, або якщо він вже поїде до Швейцарії, то росіяни скажуть: "Бачте, прильоти такі, війна, а Зеленський не в Україні". Стосовно того, яка буде ситуація після саміту, то усе залежатиме від того, що там буде підписано. Тоді буде зрозуміло, з якими країнами і відносно чого можна буде співпрацювати. Я думаю, що це буде перший саміт, а за ним ще кілька і вже потім буде спроба якимось чином запросити туди росію. Зараз головне завдання: щоб за допомогою саміту миру в Швейцарії на війну в Україну більшу увагу звернули ті країни, які раніше досить відсторонено на це дивилися.