Після розгрому масованих атак колонами бронетехніки 10-14 та 19 жовтня російське командування продовжує штурмові дії силами піхоти.
22 жовтня російська піхота здійснила 5 атак північніше Авдіївки – усі атаки відбиті.
Максимальне просування російських військ – до 1,5 км у глибину на фронті до 1 км в ширину. Противник дістався на вузькій ділянці лінії залізної дороги і підніжжя авдіївського терикона. Сам терикон росіяни зайняти не можуть – він став сірою зоною, яка проглядається та прострілюється. На терикон російські штурмові групи кілька разів піднімались, але більшість штурмовиків знищуються, і закріпитись на териконі росіяни не можуть, сидять у підніжжя.
Тактична обстановка залишається сприятливою для українських військ. 110-та механізована бригада та придані їй частини втримала фланги та панівні висоти.
Російські війська влізли у вузький мішок в низині, яка контролюється вогнем. І тепер росіянам доводиться здійснювати ротацію, маневр з великими втратами. Росіяни не зможуть втримати позиції в низинах, якщо будуть знаходитись під таким постійним вогневим впливом.
Нагадаю, наступ північніше Авдіївки на села Степове-Бердичи з метою перерізати магістраль сполучення з містом розпочала 114-та мотострілецька бригада ЗС РФ 1 жовтня.
10-14 жовтня росіяни кинули в атаку додаткові сили – дві свіжі мотострілецькі бригади – 15-ту та 21-шу.
19 жовтня на прорив була кинута четверта бригада – 30-та мотострілецька.
20-22 жовтня росіяни припинили масовані атаки бронетехнікою внаслідок великих втрат. Для продовження штурмових дій формуються збірні штурмові загони зі складу чотирьох бригад та інших підрозділів 1-го корпусу, у тому числі бригади спецназ "Пятнашка".
Росіяни підтягують додаткові резерви зі складу 106-ї повітряно-десантної дивізії та окремі танкові батальйони.
Тільки у смузі 110-ї бригади та приданих сил знищено та уражено понад 200 одиниць російської бронетехніки. Феноменальні цифри. Сотні трупів валяються по посадках та полях, підрахунок продовжується, але тільки вбитими окупанти втратили мінімум 800. Взяті у полон 30 російських штурмовиків – вони виглядають добре вмотивованими та підготовленими, але підняли руки, тому що зробили розумний вибір та будуть жити. Українські воїни виявились сильніше.
Утриманню Авдіївки Україна завдячує особовому складу 110-ї механізованої бригади та приданих сил – 2-го батальйону Президентської бригади, який прийняв на себе головний удар, окремим батальйонам зі складу 116-ї, 129-ї бригад ТРО, 1-ї танкової, 31-ї механізованої бригад, 52-го окремого стрілецького батальйону, 105-го прикордонного загону ДПСУ.
Нема ніяких слів, щоб описати героїзм воїнів 110-ї механізованої бригади. Ця бригада обороняє Авдіївку без жодних ротацій взагалі півтора року! Значна кількість підрозділів постійно живе на своїх позиціях – без жодних виходів з Авдіївки, яка прострілюється усіма видами зброї. Не так навіть – живуть та безперервно воюють на позиціях. Це навіть важко уявити. Починаючи з 30 вересня 110-та бригада та придані частини ведуть безперервний бій. Ці сталеві люди воюють в умовах, які не витримає жодна армія світу, росіяни в таких умовах просто тікають.
Наші воїни втомлені тривалими боями. Росіяни також сподіваються, що українці втомляться їх вбивати. Захисники Авдіївки потребують поповнення та посилення, щоб мати можливість поступово давати відпочинок воїнам за 23 доби безперервного бою.
Важливо зазначити, що командування 110-ї механізованої бригади, яка керує обороною, користується довірою з боку усіх підрозділів, які захищають Авдіївку, така довіра в критичній обстановці має ключове значення для збереження керованості військ.
Наразі ворог намагається для полегшення становища створити перевагу в силах південніше Авдіївки. Тут атакують 9, 110 та 55-та мотострілецькі бригади ЗС РФ. Ворог намагається прорвати оборону 53-ї механізованої бригади ЗСУ у районі Водяне-Опитне. У ворога є просування у цьому районі. Втім, фланги українські війська надійно утримують та завдають росіянам значні втрати. 59-та мотопіхотна бригада надійно утримує усі позиції та відбиває усі атаки противника у напрямку на Первомайське зі значними втратами для росіян.
Південніше Авдіївки українські війська також мають усі можливості для успішної оборони та розгрому ударного угруповання росіян. Все залежить від своєчасного та продуманого застосування резервів та бойової техніки.
В цілому криза в районі Авдіївки не закінчилась. Утримання фронту та потужні удари по окупантах даються українським воїнам дорогою ціною.
Українське командування отримало достатньо часу для реагування і, звичайно, підтягує резерви. Усі російські атаки було відбито, просування росіян небезпечне, але основна лінія оборони встояла, і втримати те, що росіяни захопили їм буде набагато важче, ніж продовжувати атакувати далі.