Все почалося з того, що слова Кірієнка на своїй фейсбук-сторінці процитувала депутатка Київради . "Ми зараз тестуємо модель переходу від парламентсько-президентської держави до президентської, з сильним президентом", – зазначила вона. І багато хто сприйняв це як намір партії влади змінити Конституцію та надати главі держави нових повноважень. Що, звісно, викликало обурення великої частини суспільства, переважно серед прихильників опозиційних до чинного глави держави політсил.
Втім, сам Корнієнко одразу ж , що мова йде про розширення повноважень Президента. Мовляв, йшлося лише про ситуацію в умовах воєнного стану. Пізніше в мережі з'явився повний , який підтверджує, що слова віцеспікера таки дещо вирвали з контексту. "Я думаю, що ми останні 600 днів тестуємо зсув нашої парламентсько-президентської моделі у бік більш сильного президента", - зокрема сказав він.
Дійсно, ні про які зміни до Конституції, ані про перехід до президентської форми правління Корнієнко не говорив, а опозиція інтерпретувала слова Корнієнка у вигідний для себе спосіб.
Однак тут важливий не сам факт перекручування, як те, що фактично відбувається в державі. Адже ще з 2019 року, задовго до початку повномасштабного вторгнення та введення воєнного стану, ми всі спостерігаємо серйозне посилення повноважень і ролі Президента.
Що цьому сприяло? По-перше, безпрецедентна підтримка Володимира Зеленського на президентських виборах. Величезний кредит довіри надав йому й великої політичної ваги як в очах українського народу, так і в очах інших учасників політичного процесу. Повний контроль над парламентською монобільшістю "Слуги народу", яка хоч і є неоднорідною, сформував навколо Володимира Олександровича образ батька нації. І війна ще більше підсилила його. Та й опозиція ніколи не заперечувала того факту, що зараз має набагато менше можливостей та впливу, ніж в останні роки української незалежності.
На цьому фоні політична роль уряду та парламенту стала набагато нижчою. Вже давно не секрет, що нових міністрів, начальників силових і правоохоронних органів, керівників ключових і найбільш "хлібних" органів виконавчої влади затверджують аж ніяк не в будівлі Кабміну, а на вулиці Банковій. А Верховній Раді у цьому процесі відводять чисто протокольну функцію.
Тому слова Корнієнка добре лягли у канву загальнополітичної ситуації в країні, що і викликало таку гостру реакцію громадськості. Але не цей момент є найголовнішим.
Загалом "слуг" нинішня ситуація в країні цілком влаштовує. Щоправда, вони завжди не враховують, що великі рейтинги й широкі повноваження покладають на них співмірну відповідальність. А це небезпечно для самого Володимира Зеленського.
У разі будь-яких "проколів" влади уся відповідальність лягає персонально на президента та його найближче оточення. Це чудово підкреслило нещодавнє соціологічне опитування, у якому переважна більшість в уряді та військових адміністраціях. І це опитування дуже не сподобалося Офісу президента, спонукавши можновладців висунути не надто обґрунтовані претензії до соціологів.
Президенту важливо не забувати, що великі повноваження продукують посилену відповідальність, яка б'є і по самому президенту. Все було б простіше, якби в країні зберігався певний баланс влади й опозиції. Але, через як об'єктивні, так і суб'єктивні причини, з 2019 року вага президента як і його відповідальність за ситуацію в країні лише зростає.