Про це повідомила голова Івано-Франківської ОВА Світлана Онищук, передає RegioNews.
"5 січня цього року він відзначив свій 100-літній ювілей.
За своє довге життя Мирослав Симчич пережив понад 32 роки концтаборів. Однак його не зламали ні жорстокі тортури, ні катування. Свій життєвий шлях він присвятив боротьбі за незалежність України", — зазначила Онищук.
Мирослав Симчич — український військовий та громадський діяч, сотенний УПА, політв'язень, який 32 роки провів у радянських концтаборах. Кавалер орденів "Свободи" та "За заслуги", почесний громадянин Коломиї та Львова. Герой України
Бойовий шлях Мирослава Симчича розпочався задовго до створення УПА.
17-річним Мирослав уже розбудовував організаційну сітку Юнацтва ОУН в Коломийській промисловій школі. А за німецької окупації з друзями виконав перший небезпечний чин – здобув свинцеві літери для підпілля. Пограбування влаштували серед ночі, попередньо вивчивши план друкарні та виготовивши зліпок-відбиток ключа від дверей.
Під час Рушірського бою у січні 1945-го Березівська сотня УПА, яку очолював Симчич, організувала успішну засідку на чекістів. Серед убитих підполковник НКВС Дергачов. У бою у праву руку Симчича влучила розривна куля, перебивши кістку вище ліктя. Щоб не деморалізувати бійців, тісно перев’язав рукав. Вояки виявили поранення командира щойно після того, як він знепритомнів від втрати крові. На руку кинулася гангрена, рекомендували ампутувати. Але сильне здоров’я дозволило вижити. Попри тиф, який навідувався до нього тричі.
Потрапив у полон більшовиків 1948-го. Вербували. Спочатку лагідно. Потім із жорстокими побоями. Били до втрати свідомості. Під час одного з них Мирослав зірвався.
"Не тямлячи себе від гніву, підхопився з привинченого ослона і вдарив кривдника в підборіддя. Після сеї відповіді слідчий, перелетівши через стіл, якусь хвилю своїм скаламученим мозком оцінював ситуацію. Відтак навкарачки доліз до стіни й натис дзвоник тривоги. Першу бригаду оперативників обвинувачений розкидав по кутках і, як щойно їхній колега, вони лежачи обмацували свої носи, щелепи, потилиці. Лише після з’яви другої бригади молотильників вдалося приборкати несамовитого бандерівця". До тями Симчич прийшов тільки через сім днів.
Повстанцю присудили 25 років. В таборі Симчич відмовився від праці. Через це тричі поспіль отримував 15-денні карцери. Організував спротив блатним. Дві масові бійні закінчилися черговим вироком — ще 10 років за "табірний бандитизм". Після цього як небезпечного злочинця впродовж 18 місяців тримали у карцері.
На волі пробув менш як п'ять років у 1960-х. Одружився. Черговий арешт. 15 років. Пані Раїса залишилися із Мирославом до його останнього дня.
Навіть після звільнення Симчич перебував під міліційним наглядом: від 18:00 до 6:00 не можна покидати приміщення, заборонено відвідувати громадські місця. Тричі на тиждень його присутність вдома перевіряла міліція, щосереди – мельдувався в них. За порушення режиму грозить 2 роки в’язниці.
Мирослав Симчич відбув у неволі 32 роки, 6 місяців та 3 дні. Сьогодні на фронті воює його старший син 57-річний Ігор Симчич. Свою місію сприймає стоїчно.
"Для кожного покоління виникають інакші завдання. Вірю в Дух одвічної стихії, який обирає декого для своїх справ. Моя концепція така: роби, що повинен, а що вийде – побачимо. Чоловіки повинні битися за свою землю", — розповідав Симчич "Локальній історії".
Зазначимо, 22 листопада у віці 89 років помер Юрій Шухевич — Герой України, багаторічний політв'язень та син командувача УПА Романа Шухевича
Шухевич помер у Німеччині, де перебував на лікуванні. Новину про смерть Юрія Шухевича виданню NTA підтвердила дружина Наталія Шухевич.