Час від часу в ньому прокидається нестримна суб'єктність. Його сміливі геополітичні заяви, ініціативи й тілорухи все частіше межують з безвідповідальністю та прожектерством. Але те, що можна витворяти у внутрішній політиці, небажано робити у зовнішній політиці, бо там ти не один і не найголовніший, і навіть не другорядний. Але Офіс президента "вирує" від інтригуючої геополітики.
Наприклад, перед важливою поїздкою до Вашингтона на зустріч з президентом США Байденом президент Зеленський несподівано укладає напівлегальну (без участі Верховної Ради і РНБО), сумнівну інвестиційну угоду з Китаєм. Або в піку МВФ, або це компенсація скандалу з "Мотор-Січ", а, може, просто сміливий, "офісний" шантаж Америки.
Тим самим Київ готує для Вашингтона новий парадокс у відносинах між нашими країнами, коли за безпеку України повинні відповідати НАТО і США, а торгувати ми будемо з Китаєм, який є їхнім геополітичним противником. Чого тут більше - хитрої наївності, авантюрності або дурості - важко сказати.
Зеленський як би сміливо натякає американцям, що наполегливі і спритні китайці здатні зробити багато корисного в Україні, не гірше за американців. Їх не треба вмовляти і щось пояснювати, і вони не натякають на бурхливу корупцію в Україні.
А китайцям він напевно "розповідає", що американці занадто вибагливі, а росіяни - теж люди, і їх треба тільки "зрозуміти і пробачити". Але ні китайці, ні американці не хочуть слухати нашого президента, бо якщо Зеленський точно не знає, що потрібно Україні, хто у неї вороги і друзі, то як він може зрозуміти, що хоче Китай, Росія та США від України.
Джерело: Facebook