Наташа Влащенко анонсувала, що в одній з травневих програм буде тема децентралізації і вона хоче запросити туди Добкіна і Терехова на спільний ефір. Михайло Добкін, а це було сказано під час її інтерв'ю з ним, моментально підібрався, повеселів і сказав, що звичайно ж прийде на ефір, де готовий дискутувати з Тереховим. Ще б пак. Михайлу Добкіну лаятися - як з гори котитися, тим більше є що сказати і кому. А сам Ігор Терехов поки мовчить. Справедливості заради, його поки ніхто публічно не питав.
Звичайно це були б цікаві дебати і їх би багато хто подивився. Але ось боюся, що Ігор Терехов відмовиться. Але йому не можна відмовлятися. І я зараз поясню чому.
На сесіях і різних нарадах в.о. міського голови Харкова публічно позиціонує себе типу як Кернес. Множить на нуль, перебиває, грубіянить. З боку це виглядає дикувато і навіть смішно. Але людям, які в силу свого службового становища змушені все це Слухати, явно не смішно. Їм доводиться це слухати. Думаю більшості з них хочеться встати і відповісти симетрично, тим більше вони то розуміють, що природа цього хамства й істеричності - це від невпевненості в собі і воно тримається виключно на відносинах підлеглості і залежності.
І тут шанс! Великий шанс показати себе бойовим лідером не з підлеглими співробітниками або залежними депутатами, а з рівним суперником. Можна всій своїй команді, всьому місту показати, як треба ставити на місце своїх опонентів і вирости в їхніх очах.
А якщо відмовитися від дебатів, то після чергового хамського випаду, будь-хто може піднятися і сказати: "Треба було з Добкіним так розмовляти, а не зі мною". Або сказати, це я погарячкував, сміливих там небагато, але думати так буде багато хто, якщо не всі. У тому числі й жителі міста.
Коротше, треба йти і показати свою крутість на дебатах. Хоч і неформальних.