У Харкові ось уже більше 10 років існує своя традиція доставки в храми міста Благодатного вогню з Єрусалиму. І всі ці роки цю доставку організовував Михайло Добкін. І коли був мером, і коли був губернатором, і коли мером був Геннадій Кернес. Але на перший же Великдень після смерті Кернеса в цю усталену традицію вирішив втрутитися в. о. міського голови Ігор Терехов, який напередодні дострокових мерських виборів використовує будь-який привід, доречний або недоречний, щоб зайвий раз пропіаритися. Але якщо імітація Тереховим власноручного миття стін в метро або банальний піар на посадці квітів і дерев викликали в більшості випадків лише іронічну посмішку, то перегони з Благодатним вогнем, влаштовані тимчасовим мером на Великдень, багатьом неабияк зіпсували відчуття від свята.
Напередодні свята Ігор Терехов вирішив за всяку ціну доставити до Харкова Благодатний вогонь швидше за свого головного конкурента на виборах Михайла Добкіна. Для цього в штабі Терехова організували спецрейс із залученням адміністративного ресурсу і комунальних служб.
За наявною у нас інформацією, в організації цієї спецоперації особливу роль зіграв відомий бізнесмен Павло Фукс. Після смерті Кернеса Фукс намагається показати себе таким собі душоприказником покійного і активно просуває Терехова в повноцінні мери. Саме Фукс організував спецрейс до Харкова з Благодатним вогнем на борту. Був використаний літак, як повідомляли телеграм-канали, що належить компанії Ігоря Коломойського, дружбою з яким бравує Фукс, і з яким у Фукса є спільний бізнес.
Другою частиною плану було за всяку ціну не дати організованому Добкіним літаку з Благодатним вогнем, який віз священник, прилетіти раніше "спецборту Терехова". Для цього в. о. мера використовував свої владні повноваження і зв'язки і, як стверджують наші джерела, домігся домовленості з відповідними службами не давати літаку від Добкіна вилетіти. Був і план Б - не давати дозволу на посадку в Харкові стільки скільки буде потрібно.
Втім, з самого початку все у Терехова, який ніколи особливого інтересу до справ релігії не виявляв і не давав приводу вважати себе щиро віруючою людиною, пішло шкереберть. Річ у тім, що в літаку з Благодатним вогнем, який традиційно організовує Добкін, вогонь доставляв священнослужитель, який отримав на це благословення. А ось у Терехова це питання було доручено технічним працівникам – екіпажу судна і стюардесі, які, зрозуміло, ніякого благословення не отримували. Так що дії Терехова викликають деякі питання. Все-таки вогонь повинна доставляти людина, що розуміє і відчуває таїнство моменту, а не випадкові люди, яким технічно нічого не заважало підпалити запальничкою лампадку перед посадкою.
Особисто Терехов за вогнем не літав, хоча його піарники фотографували доставку вогню так, ніби це в. о. мера виходить з літака з вогнем. Начебто і не обман, адже офіційно повідомили, що Терехов тільки зустрів вогонь в аеропорту і ніхто не стверджував, що Терехов кудись літав. Але у недосвідченого парафіянина, який новини від міськради не читає, цілком могло скластися відчуття, що за вогнем літав саме Терехов. Втім, така дрібна маніпуляція, що йде в розріз з християнськими цінностями, лише невеликий епізод всієї цієї історії.
Ну а далі була влаштована показова передача вогню Свято-Олександро-Невському храму. Терехов виступив перед журналістами, розповідаючи про "добру традицію", яку "шанують у Харкові" і "благодать для віруючих", яку він несе. Ось тільки на питання журналістів про те, що таке Благодатний вогонь, яке його значення і що він символізує, в.о. мера відповісти не зміг, і накинувся на журналістів зі звинуваченнями в проплаченості. Після чого спішно поїхав, скинувши лампадку з вогнем на свого охоронця. Тільки в останній момент лампадку в машину з Тереховим взяв його охоронець. Все це більш ніж красномовно говорить, що особисто Терехову Благодатний вогонь був не потрібен.
Не дивно, що священнослужителі в більшості своїй акцію Терехова проігнорували. Якщо до того, як в церемонію втрутився в. о. мера, приймати вогонь готувалися представники 50 храмів Харкова, а також вірянин з храмів області. І священиків можна зрозуміти. Мало того, що політичному піару явно не місце на Великдень у храмі, так ще й доставка вогню "від Терехова" йшла в розріз з традицією, без священнослужителів.
А що ж Добкін? Він в цій ситуації вчинив як мінімум розумно, відмовившись брати участь в "щурячих перегонах " напередодні світлого свята. А, якщо дивитися з точки зору християнської етики, то вчинив Добкін і смиренно, як годиться християнину. За наявною у нас інформацією, перед Великоднем він переговорив з митрополитом Онуфрієм, якому сказав, що не має наміру змагатися у швидкості доставки вогню і привезе Благодатний вогонь у Свято-Благовіщенський кафедральний собор Харкова, як робив це вже багато років. Що, власне, і сталося без зайвого медійного шуму і абсолютно непотрібних політичних танців з бубнами.
У підсумку можна констатувати, що задумана спецоперація Терехову повністю вдалася. У перегонах, в яких крім нього ніхто не брав участь, він впевнено переміг. Ось тільки ця "перемога" піде Терехову явно не на користь. Віра - питання тонке, влазити в яке з відвертим і незграбним передвиборчим піаром явно не варто було. Церква своїм ігноруванням вже дала оцінку спробі Терехова перетворити святе свято в бездумний політичний піар. Більшості вірян теж навряд чи припало до душі, що в.о. мера ламає традиції і робить з релігійного таїнства політичний балаган. Ну а невіруючим харків'янам теж навряд чи сподобалося, що в.о. мера замість боротьби з епідемією влазить в церковне життя, та ще й порушує всі карантинні норми. Терехов в цьому забігу з самим собою став першим, але тут би, якщо він така людина релігійна, слід було йому згадати слова з Євангеліє: "І останні будуть першими, а перші — останніми".
З цього приводу досить влучно висловився політолог Юрій Чевордов, який написав: "Що треба було робити в такій ситуації Терехову? А нічого. Не влаштовувати свій церковний антимайдан ... Але, на жаль. Мабуть, правий був Гордон про "упоротость"... В результаті – ще один провал на рівному місці".
Терехов, який як типовий нарцис ніяк не може побороти своє бажання піаритися з приводу і без, знову тільки шкодить собі і зменшує свої і без того сумнівні шанси на перемогу на виборах.