Після " казусу Вітренко "(коли двічі провалювалася в Раді його кандидатура) це тим більше вражає. Як це пояснити? Ще кілька місяців тому я писав, що при висуненні кандидатів на посади міністрів потрібно шукати нейтральні кандидатури, тоді у них будуть шанси на проходження в парламенті. У випадку з Галущенком дуже схоже на те, що мова йде не просто про нейтральну кандидатуру, а про консенсусну. Крім того, є у мене підозра, що конкуруючі у сфері енергетики олігархи вирішили різко стримати свій запал, і перестали перетворювати Міністерство енергетики на ристалище конфліктів своїх інтересів. Що ж так вплинуло на їх поведінку? Гіпотеза перша - "санкції життєдайні", точніше, їх профілактичний ефект. Можливо, було і попередження на адресу обох конфліктуючих сторін. Гіпотеза друга-конфлікт навколо Міністерства енергетики став створювати величезні проблеми для всіх, в тому числі й для конфліктуючих сторін. З високою ймовірністю, під патронатом Офісу президента був знайдений баланс різних бізнес-інтересів навколо Міністерства енергетики. Нарешті, судячи з голосувань і вчора і сьогодні, український бізнес в особі різних своїх груп, присутніх в парламенті, демонструє запит на політико-економічну стабілізацію, і, одночасно, свою лояльність президенту Зеленському. У бізнес-політичної групи Порошенка, і у бізнесу, що стоїть за "Голосом", навпаки, домінують опозиційні політичні інтереси і зв'язки з Коболєвим.
Ще одна показова тенденція. У фракції "Слуга народу" за Галущенка проголосували 227 депутатів (а вчора, за законопроєкт №2194 – 237 депутатів). Схожа картина у президентської фракції і за іншими голосуваннями. Тенденція, однак. А хтось передрікав розкол і розвал цієї фракції. Поки що спостерігаємо прямо протилежну тенденцію. Офіс президента і керівництво фракції "Слуга народу" явно налагодили ефективну роботу з депутатами своєї фракції (і не тільки з ними, виходячи з результатів голосувань). Але, безсумнівно, позначилися і ті інтереси різних економічних груп, про які я написав вище.