20 березня Д.Козак виставив Україні фактично ультиматуми – вимагав заборонити "вогонь у відповідь" та надати Росії право головувати на зустрічах Нормандського формату – за принципом ротації. Очевидно, що А.Єрмак відповів відмовою і розіслав відповідні листи на радників нормандської четвірки.
Після цього російська сторона пішла на злив робочих документів по "мирним кластерам", що взагалі-то виходить за рамки дипломатичної етики. З тим, хто так робить, подальші переговори вести просто не будуть. Опубліковані у виданні "Коммерсант" плани, перш за все підтвердили наявність франко-німецької ініціативи та підтримки з боку України цього документу. Раніше Д.Козак взагалі заперечував існування кластерів. Російська сторона намагається зробити "крайньою" Україну, і в цьому і полягає головна гра сьогодні. Мінські угоди за 6 років морально застаріли, змінилася обстановка, і перш за все на неконтрольованих територіях. Якщо 6 років тому ще можна було хоча би теоретично допускати там конкурентні вибори, то зараз їх проведення лише легітимізує наявних призначених "керівників". Тому на порядку денному – розробка нової "дорожньої карти", адекватної до нинішніх реалій.
Сьогодні публічну відповідь щодо кластерів і ключових спірних питань надав А.Єрмак, який вчергове логічно пояснив "червоні лінії" та конструктивні пропозиції України. Він пише, що нову дорожню карту будуть затверджувати у нормандському форматі, тобто виключає "представників ОРДЛО" як підписантів чи взагалі сторону процесу, що завжди було принциповим для України. Перший і безумовний пункт будь-якого мирного плану – досягнення стійкого миру, з дієвими інструментами контролю.
Російська сторона намагалася замість кластерного проекту у новій дорожній карті продублювати свою стару ідею: спочатку вибори і "особливий статус" в українській Конституції, і лише після цього контроль за кордоном. Оскільки цей алгоритм не підтримує жоден з інших учасників переговорів, то Росія стоїть за крок до виходу з переговорів і Мінських угод. І звинуватити в цьому Україну вже не вдасться.