Почну з парадокса, який мене вразив і засмутив одночасно. З корупцією найбільш асоціюється партія "Європейська солідарність" (так вважають 49% опитаних). І ця ж партія більше асоціюється з європейською інтеграцією (53,5% респондентів). Не без гіркої іронії зазначу, що в цьому зв'язку я вже починаю побоюватися за те, щоб євроінтеграція не стала асоціюватися з корупцією. Насправді, звичайно, все простіше – це банальна еклектика і амбівалентність (суперечливість) політичних оцінок, які існують в голові у багатьох наших співгромадян. Одночасно треба визнати і ефективність роботи політтехнологів "Європейської солідарності", яким вдалося сформувати масову асоціацію своєї партії з ідеєю європейської інтеграції.
Чому з корупцією асоціюється насамперед і так масово саме партія "Європейська солідарність"? Знову все просто – з корупцією асоціюється її лідер Петро Порошенко (так вважають 53% опитаних). Пройшло вже майже півтора року як Петро Олексійович не при владі, але його негативний імідж зберігається. І це як вирок, який позбавляє його можливості політичного реваншу як мінімум в найближчій перспективі.
З парламентських партій найменше асоціюється з корупцією партія "Голос" (така асоціація виникла лише у 1,7% опитаних). "Слуга народу" за цим показником (13,6% респондентів асоціюють цю партію з корупцією) на другому місці та істотно випереджає інші парламентські партії, які з корупцією асоціюються набагато більше. Непарламентські партії асоціюються з корупцією менше, ніж парламентські, але їх і знають менше, і вони, як правило, не були при владі.
Серед політичних лідерів менш за все асоціюються з корупцією лідери партії "Голос" Кіра Рудик (0,4%) і Сергій Притула (1,3%). Але Кіру Рудик і знають менше. Схожа історія і в Олександра Корнієнка, лідера партії "Слуга народу" (його асоціюють з корупцією лише 2,1% опитаних). Хороший рівень цього показника у голови Верховної Ради Дмитра Разумкова (2,5%).
З відомих і найбільш рейтингових політиків менш за все асоціюються з корупцією Володимир Зеленський (10,4%). Тут показово інше – рівень недовіри до Зеленського істотно більше, а значить, навіть серед тих, хто не довіряє Зеленському, багато хто не може дорікнути його в корупції.
Дуже показова ситуація з питанням про бездоганну репутацію. 71% опитуваних не можуть назвати жодної партії з бездоганною репутацією, 68% респондентів важко назвати хоча б одного політичного лідера з бездоганною репутацією. Це страшний діагноз і вирок одночасно. Криза довіри до політичних еліт продовжується.
Серед партій лідером за показником бездоганної репутації є "Слуга народу" (так вважають 6,2% опитаних), "Сила і честь" - 4,8% (але це скоріше авансом), "Євросолідарність" (4,6%), ОПЗЖ (4,5%).
Серед політичних лідерів за цим показником на першому місці Володимир Зеленський (12,2% опитаних вважають, що у нього бездоганна репутація). Зверніть увагу – репутаційний показник Володимира Зеленського в два рази вище, ніж у його партії. На другому місці – Сергій Притула ("Голос"). 9,2% респондентів вважають його репутацію бездоганною. З іміджевої точки зору — це шанс для "Голосу" просувати в якості свого нового лідера саме Сергія Притулу. На третьому місці за цим показником – Дмитро Разумков (4,9%). Для порівняння, репутацію Юрія Бойка вважають бездоганною 4,1% опитаних, Петра Порошенка – 3,7%.
На що зверну увагу, у всіх парламентських партій і провідних (найбільш рейтингових) політичних лідерів їхні електоральні рейтинги істотно вище (іноді в кілька разів), ніж показник бездоганної репутації. Про що це говорить? Про те, що більшість прихильників провідних політичних сил і їх лідерів готові голосувати за них, навіть не бувши впевненими в їх репутації. Ось такий політичний прагматизм у наших виборців. У дещо іншій формі він проявиться і на нинішніх місцевих виборах.
Фактично, ті виборці, які впевнені в бездоганній репутації своїх лідерів і партій, це – так званий "ядерний електорат" цих політичних сил.
У непарламентських політичних сил і їх лідерів ( а також у "Голосу" та С. Притули) іміджевий показник якого дорівнює електоральному рейтингу, або навіть вище його (іноді значно, як у Сергія Притули). Але знову-таки підкреслю, це скоріше авансом і при недостатній обізнаності про нову політичну силу та її лідера. Потенційно, це резерв підтримки, але конвертувати репутаційний показник в електоральну підтримку вкрай складно, автоматично це не відбуватиметься. В міру зростання впізнаваності буде зростати і неоднозначність сприйняття.