RegioNews з’ясував, що повернення скандального екскерівника адміністрації Холодногірського району Харкова Мусєєва у рідні пенати матиме серйозні наслідки для багатьох, і не лише у "першій столиці".
Добкінська репатріація
Як тільки Геннадія Кернеса транспортували із коронавірусом у німецьку клініку "Шаріте", харківський політикум абсолютно передбачувано став цікавитися головним питанням, просто на всяк випадок: "А хто, якщо не Адольфович"? Тут же в кулуарах почали екстрено шукати заміну Кернесу в кріслі градоначальника. То подейкували, що кандидатом на таку роль може стати нардеп минулого скликання від "Оппоблоку" Євген Мураєв, то раптом вирішив балотуватися в міські голови Харкова колишній колега Мураєва по фракції, а також ексмер міста Михайло Добкін, котрого колись із Кернесом сприймали майже як одне ціле.
До речі, цей глибоко вкорінений стереотип активно використав Добкін для пояснення своєї раптової харківської репатріації: "Я це зробив як підстраховочний варіант для нього. Я чекаю на повернення Геннадія Кернеса. І я буду першим, хто це повернення відсвяткує конкретною дією: я одразу ж знімуся з виборів на підтримку Геннадія". Однак сам Кернес геть не повірив у щирість намірів свого колишнього партнера по владному тандему.
"Я не сприймаю це як дружній жест, який нібито спрямований на те, аби передбачити політичні ризики. Це - не допомога, а спроба використати чужий політичний капітал, щоб підсилитися самому, а не посилити мене під час виборчої кампанії. І це має дуже нешляхетний вигляд. Останніми роками ми навіть не вітаємо одне одного з днем народження. І не засмучуємо одне одного дружбою", - такий "полум’яний привіт" Добкіну передав мер Харкова із берлінської клініки через своїх родичів. І це сталося вже кілька днів по тому, як партія "Блок Кернеса – Успішний Харків" заочно, але урочисто висунула свого лідера на третій мерський термін.
Несподівана реабілітація Мусєєва
Втім, все це зовсім не означає, що останнім часом і сам Кернес, і його оточення не думали над реальним підстраховочним варіантом. І тут як ніколи доречним став вердикт Харківського апеляційного суду від 28 вересня, яким той залишив в силі рішення Київського районного суду Харкова щодо скасування підозри у державній зраді, яку ще два роки тому СБУ висунула ексголові Холодногірського (колишнього Ленінського) району міста Максиму Мусєєву.
Коротко нагадаємо фабулу цих звинувачень. За даними слідства, у 2015 році під час перебування в окупованому Криму цього харківського чиновника, який мав доступ до державної таємниці, завербували представники російської ФСБ. Після чого райадміністрація, очолювана Мусєєвим, нібито стала саботувати укази президента щодо забезпечення мобілізації на території Холодногірського району Харкова. Тоді в СБУ також заявили, що під керівництвом Мусєєва створювалися "альтернативні" спілки ветеранів АТО, які займалися рекетом та збором інформації про учасників бойових дій, котрі підозрюваний буцімто передавав безпосередньо своїм ФСБ-кураторам під час особистих зустрічей з ними як на території Росії, так і у третіх країнах.
У підсумку в жовтні 2018-го Мусєєву, який перед цим завбачливо втік закордон (спочатку перебував в Росії, потім – в Чехії, а зараз – у Туреччині), СБУ офіційно висунула підозру по частині 1 статті 111 Кримінального кодексу (державна зрада) та оголосила його в міжнародний розшук. Між іншим, у переїзді до Росії йому допомогли власні російські внутрішній та закордонний паспорти, чию наявність, між іншим, не заперечували ані сам Мусєєв, ані його шеф Кернес. "Я б не хотів, щоб ми поширювали зараз думку, що Максим є зрадником. Ніякий він не зрадник... А що стосується наявності у нього російського паспорта, нехай несе адміністративну або кримінальну відповідальність", - виправдовував тоді мер Харкова свого давнього соратника, який на той момент ще й очолював "найжирнішу" бюджетну комісію Харківської міськради.
Які наслідки матиме повернення "бойового Максима"
Для тих, хто давно цікавиться політичними розкладами у Харкові, Максим Мусєєв – добре відомий персонаж. Він знаний у місті не лише як син керівника Харківського метрополітену, нині покійного Сергія Мусєєва, а й в іншій якості – ватажка "бойової" групи, члени якої на різноманітних "завданнях" в інтересах Добкіна-Кернеса завжди носили однакові білі рукавиці. Вперше на всю країну ці "білоперчаточники" прославилися участю у бійках в 2006-му на будівництві в Харкові супермаркету "Таргет" братів Протасів, чому активно протидіяла міська влада. Якоюсь мірою підручні Мусєєва вже тоді стали прототипом сумнозвісних "тітушок".
Дальше – більше. За часів президентства Януковича, коли "бойовий Максим" вже був не лише депутатом від Партії регіонів Харківської міськради, а й являвся заступником Кернеса у міському партосередку "регіоналів", молодики у білих рукавицях влаштовували бої із прихильниками ув’язненої тоді в Харкові Юлії Тимошенко. Ну а вже під час Революції гідності "білоперчаточники" виїжджали не тільки на Антимайдан до Києва, а й дуже запам’яталися харківським євромайданівцям. До речі, ім'я Мусєєва пролунало під час розслідування кривавої бійні, вчиненої "тітушками" біля Академії внутрішніх військ у Харкові в лютому 2014 року. Слідчі встановили, що організатором збору і доставки цих "тітушек" був Роман Добрянський - друг і безпосередній підлеглий Мусєєва.
Само собою, останній ніколи проукраїнськими поглядами не вирізнявся, а, скоріше, навпаки, час від часу у своєму Facebook називаючи майданівців недоумками та розповсюджуючи інший відверто проросійський контент. Тепер же він активно використовує у соцмережі українську державну символіку, в антуражі якої, між іншим, і повідомив про вчорашній приємний для себе вердикт Харківського апеляційного суду, спеціально додавши, що "рішення набуло чинності і оскарженню не підлягає". Мусєєв також одразу пообіцяв про своє якнайшвидше повернення із Туреччини, але щодо власної якоїсь участі у харківських перегонах сказав досить обачно: "Я як громадянин ніколи не стою осторонь від виборчих кампаній і буду брати участь як виборець".
Між тим, багато хто не виключає його більш активної участі в команді "Блоку Кернеса – Успішний Харків" та навіть потрапляння Мусєєва до міських списків цієї партії буквально в останній момент. Але, як мінімум, його знання із різноманітних махінацій та фальсифікацій під час виборів будуть політичній силі харківського мера явно в нагоді. А, як максимум, Мусєєв, який, як кажуть, серйозно розглядається Кернесом в якості свого наступника, цілком може стати саме тим підстраховочним варіантом, про який заводив мову Добкін. Звісно, на випадок такого форс-мажору, коли за станом здоров’я самому Геннадію Адольфовичу буде важко постійно виконувати мерські обов’язки.
Тому в. о. градоначальника Харкова Мусєєв – не такий вже неймовірний сценарій, щоправда, для повної юридичної чистоти його спочатку треба зробити не просто депутатом, а секретарем міськради. Якщо ж, як казав улюблений Мусєєвим товариш Сталін, "не робити політику у білих рукавичках", то виконувати мерські обов’язки можна й з позиції першого заступника міського голови. Єдине, як всі ці перемоги вчорашнього "російського агента" будуть виглядати на тлі наявних претензій патріотичної частини суспільства до чинної української влади загалом та до генпрокурора і харків’янки Ірини Венедіктової зокрема? Але це вже стане проблемою виключно Банкової, а не Кернеса з Мусєєвим.