Отримає Полтава жінку мера чи ні, але когнітивний дисонанс уже має: за Оксану Деркач можна було б і проголосувати, а от за ОПЗЖ – багатьом полтавцям не дуже хочеться…
Голосуй – не голосуй, мером буде у нас…
Найкращим завершення фрази наразі здається Олександр Мамай. Принаймні, чимало полтавців переконані: восени отримаємо нового старого мера. Аргументують свої передбачення тим, що продуктові набори, як завжди, зіграють свою роль у електоральних вподобаннях. А ще, згадують, що після перевороту у Полтавській міській раді 2018 року усунутий з посади Полтавський міський голова заявив, що він не здався і здаватися не збирається. А прийдешні вибори до місцевих рад – чудовий шанс для реваншу. До речі, позицію Олександра Мамая не здаватися тоді підтримав Ілля Кива, назвавши те, що відбувалося у Полтавській міській раді восени 2018-го, вакханалією.
До слова, почалося все з того, що тодішня секретар Полтавської міської ради Оксана Деркач (після того, як її виключили з лав партії "Рідне місто", від якої вона до міської ради балотувалася) не лише створила нову депутатську групу "Єдність", а й очолила її, хоч, згідно з регламентом, секретар міської ради не має права цього робити. Про мотиви цього вчинку залишається лише здогадуватися. Найімовірніша версія – секретар міської ради аж так спрацювалася з мером, що і партійним принципам зрадила, і свідомо порушила регламент. А до цього після оголошення про опозиційність "Рідного міста" до тодішнього мера Олександра Мамая, Оксана Деркач відмовилася звільняти посаду секретаря Полтавської міської ради, яка дісталася їй за квотою в широкій коаліції депутатських фракцій в Полтавській міськраді (туди входили БПП, Мамаєва "Совість України", "Рідне місто"). Відмова звільнити посаду нагадує анекдот: "Наступний у списку на з’їдання хижаками – заєць, але він не хоче. Ну, як не хоче – викреслюємо!" Вірогідно, "викреслити" секретаря Полтавської міської ради зі списку "на вихід" вдалося лише завдяки її соратникові – Олександру Мамаю. Виходить, без неї працювати він не міг (чи не хотів?). Закінчилось же все переворотом – з посади усунули не лише Оксану Деркач, а і міського голову Олександра Мамая, якого так завзято підтримував Ілля Кива.
То, може, це ланки одного ланцюга – Ілля Кива, Олександр Мамай, Оксана Деркач?
Хто є hto?
Ілля Кива – уродженець Полтави. Тут його добре знають, тож пояснювати полтавцям, хто це, потреби немає. Як немає її пояснювати, хто такий Олександр Мамай.
Цікаво, що, очоливши Полтавський міський осередок ОПЗЖ (офіс якого то червоною фарбою обіллють, то підпалять – навіть нещодавно жбурнули туди гранату, Ілля Кива підтримувати Олександра Мамая припинив, назвавши його повним дурнем і лузером за те, що ховає партійну печатку і не бажає добровільно складати повноваження керівника осередку ОПЗЖ на Полтавщині. До слова, алгоритм з печаткою Олександр Мамай "відкатав", відмовляючись позбуватися повноважень Полтавського міського голови. Це йому не допомогло ні у ситуації з переворотом у міській раді, ні у "ідеологічному батлі" з Іллею Кивою на платформі Полтавської ОПЗЖ.
А що ж Оксана Деркач? Представляючи її як кандидатку у мери Полтави, Ілля Кива зазначив, що вона "має багатий досвід та кристально чисту совість". Чи має ця кришталева чистота стосунок до Мамаєвої "Совісті України", Ілля Кива не наголошував – може, не знає. Не знають достеменно цього і полтавці. З одного боку, Оксана Деркач – близька соратниця Олександра Мамая за часів його мерства. Ще під час подій Революції Гідності Мамай не дозволив звільнити Деркач за нібито відправку полтавських "тітушок". За неї він стояв горою і під час перевороту у Полтавській міській раді 2018-го року, зазначаючи, що "Оксана Антонівна буде секретарем міської ради, поки міським головою буде Мамай Олександр Федорович". З іншого боку, Оксана Деркач потрапила до Полтавської міської ради у 2010-му році від Партії Регіонів, а у 2015-му – від партії "Рідне місто", міську організацію якої сама ж у липні того ж таки 2015-го і презентувала. Власне, з лав цієї партії Оксану Деркач у 2018-му (за пів року до перевороту у міській раді) виключили за дестабілізацію внутрішньопартійної ситуації. Якщо тоді Оксана Деркач між Олександром Удовіченком і Олександром Мамаєм обрала останнього, то це говорить не про вищу впливовість Мамая (в Удовіченка не лише у Полтаві, а й в усій області впливовості однозначно більше), а швидше про відданість секретаря міської ради мерові. Цікаво, під формулюванням під час виключення Оксани Деркач з лав "Рідного міста" "допомагають меру грабувати Полтаву" колишні однопартійці Оксани Деркач не мали, часом, на увазі оті "Крим, Рим, вісім разів через мідні труби зі мною пролізла", про які говорив, захищаючи секретаря міської ради від відставки, Олександр Мамай?
Однак, як би там не було, але розбиратися у перипетіях її робочих стосунків – справа тривала. Тому полтавці і розгубилися: Оксана Деркач як альтернатива гречкосіям (і чи альтернатива?) і одночасно ОПЗЖ – речі, на думку багатьох, для голосування несумісні…
Hto виграє?
З точки зору ОПЗЖ – Оксана Деркач правильний (і навіть за певних обставин виграшний) вибір. Саме завдяки цьому кандидатові у партії є чималий шанс збільшити рейтинг у Полтаві. А якщо з рештою кандидатів "пощастить", і полтавці просто не матимуть вибору та голосуватимуть за стабільним принципом "на безриб’ї і рак – риба", то Оксана Деркач має чималі шанси стати Полтавським міським головою.
Інше питання: для чого ОПЗЖ Оксані Деркач? Шанси на перемогу у неї є і без цієї партії. Більше того, з цією політичною силою Оксана Деркач лише втрачає свій особистий рейтинг. Хоча, якщо вважати ОПЗЖ правонаступницею Партії регіонів, то саме вона – свідчення стабільності політичних поглядів кандидатки (так і хочеться сказати: "Тому що послідовна"). А, може, Оксана Деркач, як то кажуть, "щось знає", і саме такий крок вважає правильним для подальшої кар’єри?
Однак, вибори минуть, а згадка про те, хто під якими прапорами брав у них участь, лишиться. Утім, коли це наші виборці мали пам'ять, що впливає на наступний вибір?
То, може, на те і розрахунок? Якщо, звісно, це не "багатоходівка" усунутого з посади ексмера Олександра Мамая – як то кажуть, не києм, так палицею: і голоси конкурентів Оксана Деркач "відтягне", і який-не-який контроль за діяльністю місцевого осередку ОПЗЖ буде. Навіть якщо кандидатка у мерських перегонах переможе, то у Олександра Мамая контроль буде і над містом.
А тим часом частина полтавців розмірковує над тим, як би його на прийдешніх мерських виборах проголосувати за Оксану Деркач, але не підтримати цим "Опозиційну платформу – За життя". Варіантів не знаходить, тому все більше схиляється до того, що Оксана Деркач – не той кандидат, за якого варто віддати свій голос.
За такої комбінації наразі конкурентів у Олександра Мамая немає. То що, Оксана Деркач – не політична торпеда, а просто граната, яку Олександр Мамай "вкинув" до ОПЗЖ?