Влада живе своїм життям, державні інститути - своїм, суди - своїм, армія - своїм. Президент в телевізорі, у вузькому маленькому світі своїх наказів, уникаючи зіткнення з будь-яким конфліктом і будь-якою проблемою, які можуть зіпсувати йому картинку. В цих умовах революційні настрої - це не припущення, це можливий сценарій.
Рейтингова більшість Зеленського - віртуальна, вона не здатна діяти, вона не вийде на вулиці, вона не буде боротися за владу, і за її цінності. А протестні групи, пов'язані з різними патріотичними партіями - реальні. І Зеленський не залишає шансів вплинути на наростаючий хаос окрім як акціями прямої дії.
Думаю, осінні вибори стануть каталізатором протестів в суспільстві, і стануть іспитом - а чи з'явиться в країні добре організована опозиція, здатна проломити теплу ванну телеканалів. Вибори стануть двигуном нових великих змін. Гострий запит на альтернативні політичні рухи партії існує.
Проблема інертної і недієздатної влади одна - ми не маємо часу чекати, поки там Зеленський чогось навчиться. На наших кордонах стоїть ворог, який постійно відпрацьовує сценарій вторгнення, і при новому витку розвалу в Києві, противник цілком здатний до локальних дій, готовий відрізати новий шматок нашої землі. Це величезний ризик для країни і для кожного з нас.