Звільнення прем'єр-міністра Олексія Гончарука питання практично вирішене
Економічні та комунікаційні прорахунки сформували основу недовіри до діючого прем'єра – згідно з опитуванням Центру Разумкова сьогодні Гончаруку не довіряють 63% українців. Падіння довіри до Кабміну Гончарука особливо небезпечне для рейтингу президента і правлячої партії "Слуга народу" через наближення місцевих виборів. А тому новому прем'єру неодмінно треба буде коригувати ставлення Кабміну до регіональної політики.
Недавня зміна глави профільного міністерства, а також те, що віце-прем'єром і міністром розвитку громад і територій став губернатор Прикарпаття Денис Шмигаль свідчить про те, що в Офісі Президента чудово усвідомили, що уряд Гончарука трохи запустив роботу з регіонами. І можна не сумніватися, що від майбутнього прем'єра президент очікує посилення роботи з регіонами. А тому буде не зайвим проаналізувати як претенденти на прем'єрство можуть побудувати свої відносини з регіональними елітами і чи влаштує їх підхід Зеленського.
Пул можливих наступників Гончарука, яких сьогодні обговорюють публічно, вельми обмежений – в ньому нещодавно призначений віце-прем'єр Денис Шмигаль, представники старої політичної еліти Сергій Тігіпко та Валерій Хорошковський, а також кандидатури, які цілком влаштують олігарха Ігоря Коломойського – глава МВС Арсен Аваков і виконавчий директор НАК "Нафтогаз" Юрій Вітренко. Їх потенційний вплив на регіональну політику і розглянемо.
Стара гвардія
Першим в поле зору ЗМІ та експертів потрапив Сергій Тігіпко. Факт переговорів з Тігіпком підтвердили і президент, і прем'єр, але предмет розмови залишили за кадром, так і не повідомивши про що конкретно йшла мова. Сам Тігіпко представлення навряд чи потребує – однаково справедливо його можна охарактеризувати і як державного топ-менеджера, який потрібен при будь-якій владі, оскільки аполітичний і ефективний, і як просто "політичного флюгера", який готовий на все і з усіма – від Коломойського до Януковича і Порошенко. У листопаді 2018 Порошенко продав свій завод "Кузня на Рибальському" саме Сергію Тігіпко. Є підозри, що це було просто переоформленням прав власності. Крім того, Тігіпко може похвалитися тим, що склав конкуренцію самому Януковичу, який користується в Україні репутацією чи не єдиного політика, здатного збирати Майдани. Так от Тігіпко, будучи в 2010 році віце-прем'єром у Кабміні Азарова і розробивши новий Податковий кодекс, зумів зібрати податкові майдани підприємців по всій країні.
Але то справи минулі. Але чим може наразі допомогти президенту прем'єр Тігіпко напередодні місцевих виборів в регіонах? Можливо, на півдні та сході, а також частково в центрі і на півночі Тігіпко може бути сприйнятий електоратом "Слуги народу" прихильно. Але тільки спочатку. Якщо він не покаже якихось результатів, то йому пригадають все і в цих регіонах. Зате можна з певністю сказати, що від самого початку західна Україна не сприйме кандидатуру з таким бек-граундом. Але це лише фон загальнополітичний. А якою може бути регіональна політика Тігіпка? Тут слід зазначити, що всю свою політичну кар'єру Тігіпко використовував принцип "тихіше будеш, далі заїдеш" - тобто, швидше за все, як такої у нього не буде ніякої особистої регіональної політики. Як і у Гончарука, який абсолютно не цементував своєю діяльністю регіональну політику ОП. Плюс в тому, що він як мінімум не буде нікому заважати, а мінус в тому, що і зміцнити позиції "Слуги народу" в регіонах не зуміє, та й навряд чи захоче. А, якщо все ж таки захоче, то що він може запропонувати в якості кадрової підмоги в регіонах? Тільки старих кадрів з обойми Януковича, Порошенко чи "старого" Приватбанку, який Тігіпко створював разом з Коломойським. При запиті на нові обличчя – це явно не те, що потрібно до місцевих виборів.
Зовсім інша історія з Валерієм Хорошковським, який з 2013 року жив не в Україні, а в Монако. Повернувшись в Україну в 2019-му, Хорошковський вже нібито встиг проконсультувати Володимира Зеленського з питань митниці. Політологи не виключають, що Хорошковський має намір повернутися в публічну політику, стати самостійним політичним гравцем і організувати власну партію. При цьому Хорошковський досі володіє 45% пакетом акцій телеканалу "Інтер", який веде проросійську інформаційну політику. Серед власників телеканалу – олігарх Дмитро Фірташ і колишній глава АП часів Януковича Сергій Льовочкін – представники проросійського крила української політики. Картина сприйняття електоратом приблизно, як і з Тігіпком. Але. Хорошковський завжди був більш активний у просуванні своїх інтересів. І навіть, якщо він не буде створювати свою партію, а, відповідно, працювати тільки на свій імідж, то він як мінімум спробує оформити свою неформальну групу в "Слуги народу". В цьому відношенні якраз місцеві вибори дають йому певні шанси. Спиратися в регіонах Хорошковський буде на своїх людей, знайомих йому по бізнесу і по його роботі в митниці та СБУ. Швидше за все, він включиться в боротьбу за посади губернаторів, за місця в списках на місцевих виборах і буде воювати зі старими елітами в регіонах. Все це тільки додасть проблем президенту з керованістю в партії і в регіонах, але зате Хорошковський выгризе собі реальний шматок впливу.
Сильна рука Авакова
Коли мова заходить про майбутнього прем'єра, то експерти обов'язково згадують і главу МВС Арсена Авакова. Працювати з регіонами Аваков по-своєму вміє –першим з представників Кабміну він прибув в Нові Санжари, щоб заспокоїти громаду і роз'яснити подальші дії центральної влади щодо евакуйованих з Китаю. У Авакова немає природніх ворогів в українському політикумі – його поважає і можливо навіть побоюється навіть Коломойський, для якого немає взагалі ніяких авторитетів.
Але, Аваков, напевно, єдиний з перерахованих кандидатур, хто піде шляхом централізації влади по лінії "центр-регіони" і почне закривати всі вакантні посади на місцях своїми кадрами, швидше за все, пов'язаними з МВС. А там, де йому не вдасться зробити губернатором свою людину він довірить роль "наглядача" над ОДА керівнику обласного главку МВС. Аваков єдиний претендент на прем'єрство, який вже має власну регіональну вертикаль. І зауважимо силову вертикаль. Всім старим і новим елітам в регіонах варто тремтіти тільки вже при згадці Арсена Борисовича як прем'єра. І так він зуміє мобілізувати всі сили держави на проведення місцевих виборів, але виключно в потрібному собі ключі. Швидше за все, основною ідеологемою прем'єра Авакова буде його боротьба з корупцією. З усіма можливими неприємними наслідками для представників регіонального політикуму. А, якщо Авакова не будуть слухатися деякі "Слуги народу", ну що ж – це їх вибір. Неправильний.
До речі, не виключено, що така політика дуже сподобається електорату, але вдячний він буде не Зеленському, а Авакову. Власне, місцева кампанія для Авакова-прем'єра має стати підготовкою до його виступу на президентських виборах під гаслом "Аваков прийде – порядок наведе".
Переможець зі Стокгольма
Можливою кандидатурою на пост прем'єра називають і Юрія Вітренка, виконавчого директора НАК "Нафтогазу України". Топ-менеджер "Нафтогазу", який частіше буває в Брюсселі і Страсбурзі, ніж в регіонах країни, навряд чи умотивований потрапити в "пекельне" прем'єрське крісло. Сьогодні Юрій Вітренко стурбований питанням власної премії за Стокгольмський арбітраж. За умовами контракту з "Нафтогазом" топ-менеджменту компанії покладений 1% премії від виграної в арбітраж у "Газпрому" суми в 2,9 мільярда доларів. Це – 29 мільйонів доларів. Щоб отримати свої мільйони Вітренко навіть подав позов у Печерський суд.
Разом з тим, в кандидатурі Юрія Вітренко зацікавлений Ігор Коломойський. Ще в серпні минулого року олігарх відкрито заявляв, що підтримує Юрія Вітренко як претендента на пост прем'єра. А значить у разі варіанта "Вітренко-прем'єр" потрібно враховувати фактор впливу Ігоря Коломойського, якого цікавлять насамперед ті регіони, де в нього розташовані бізнес-активи. Але і інші регіони Коломойському можуть бути небайдужими. Наприклад, соратник Коломойського нардеп Ігор Палиця вже намагається поширити свій вплив на Рівненську область. Можна не сумніватися, що самому Вітренко регіони будуть не цікаві, він ніяк з ними не пов'язаний, але це навіть і краще для Коломойського. Буде слухнянішим. Але як собі уявляє регіональну політику Коломойський? Дуже просто. Будь-який рух в регіоні має відповідати інтересам олігарха. В цьому підході немає місця інтересам президента і партії "Слуга народу". Вони будуть завжди вторинні для Коломойського, який звик міняти свої політичні вектори – з Тимошенко на Януковича, з Януковича на Порошенка, з Порошенком на Тимошенко, з Тимошенко на Зеленського, з Зеленського на... Ну, там видно буде. Може Авакова. Незмінними залишаються тільки інтереси Ігоря Валерійовича.
Своя людина
Разом з тим, якщо Олексій Гончарук йде у відставку, в. о. прем'єр-міністра автоматично стає віце-прем'єр Денис Шмигаль. Нове обличчя у великій політиці - колишній голова Івано-Франківської облдержадміністрації почав працювати в уряді місяць тому. У його послужному списку – посада голови Бурштинської ТЕС, яка належить "ДТЕК" Ріната Ахметова. На питання про зв'язки з олігархом відповідає - особисто з Ахметовим не знайомий і ніколи не бачився. З появою Шмигаля в уряді почалося відкрите обговорення законопроекту про децентралізацію. Говорити про те, що це його заслуга складно, так як створення майданчика для дискусій з питань децентралізації – результат командної роботи президентської вертикалі.
На тлі інших претендентів Шмигаль, звичайно, не виглядає важковаговиком, але для президента це і повинно стати приємним бонусом. Крім того, Шмигаль єдиний серед претендентів "зеленського висуванець", що не має інших міцних і ганебних зв'язків. Звичайно, спроби переманити, спокусити, купити, так само як і загрози збити будуть, але це вже справа майбутнього. Що ж може зробити для президентської команди Шмигаль в регіонах? По-перше, він вже був знайомий з колегами губернаторами по горизонталі і почав пізнавати їх як віце-прем'єр по вертикалі. Відповідно, Шмигаль повинен бути обізнаний не з чуток про слабкі і сильні сторони президентської команди в регіонах. І для нової регіональної "зеленої" еліти він своя людина. По-друге, в силу його політичного походження Кабмін обов'язково стане "регіоноцентричним" і багато київських чиновників будуть опущені з небес на землю. По-третє, Шмигаль показав себе прихильником "м'якої сили", що дозволить мінімізувати конфлікти в регіонах напередодні виборів.