Два місяці тому було звільнено наших полонених, їх зустрічали з великою помпою
Але тепер Офіс президента виявляє цілковиту байдужість до долі звільнених людей, з'явилися нові інформприводи, а тим часом ігноруються елементарні проблеми героїв Донбасу, тих самих "представників непідконтрольних територій", які пожертвували всім, щоб повернути Донбас під контроль України. Так, до частини із звільнених є серйозні питання, але за багатьма ніяких питань немає і їх героїзм не піддається сумніву.
До сих пір жоден із звільнених не отримав обіцяну компенсацію в 100 тисяч гривень. Два місяці люди живуть без копійки грошей! Не вирішуються елементарні проблеми цілої низки гідних людей, яким держава повинна виплатити куди більше 100 тисяч - їх зарплату за проведені роки в тюрмах і тортури. Вони захищали Україну, і знали, що ризикують всім, заради нас усіх.
А де звільнені будуть жити? Квартири багатьох відібрані окупантами. Ніхто не цікавиться, а куди тепер подітися тим, хто заради боротьби за свободу України залишився жебраком?
А здоров'я? У багатьох великі проблеми з зубами, які вибили кати, що з цим робити?
А робота?
Це дуже зворушливо, що президента так жваво хвилює доля українки з Ухані і її собачки, звичайно, їм треба допомогти. Але у вас, Володимире Олександровичу, в країні є проблема страшніше коронавируса - війна! І ваш борг організувати роботу держави так, щоб виконувати зобов'язання перед тими, хто чесно і без дешевих понтів ризикує собою заради Батьківщини, і створює тим самим вам саму можливість вести якісь переговори. І ви не маєте права забувати про людські долі, за які взяли на себе відповідальність. Ви не маєте права кидати і забувати своїх громадян.
За словами президента повинні стояти вчинки. Інакше це не слова, а порожній треп.