Не заради срачу, а заради польових досліджень з ̶у̶к̶р̶а̶ї̶н̶с̶ь̶к̶о̶г̶о̶ ̶с̶е̶к̶с̶у̶ культурної антропології
Сьогодні провів кілька годин на півдні країни - у Чорноморську Одеської області. Перша ж людина - о сьомій ранку на березі моря - привітала нашу чоловічу компанію "с праздником!". За п'ять хвилин - це саме зробила друга людина - літня жінка. За годину - третя - жінка мого віку, продавчиня в супермаркеті. Востаннє таке зі мною було приблизно тридцять років тому.
З цього два висновки -
1. Всі ці люди були "преисполнены" найкращими почуттями до невідомих співвітчизників чоловічої статі й щиро бажали нам здоров'я і всіляких гараздів, російською мовою.
2. Треба державі, але не тільки, інвестувати зусилля задля виведення цих людей в площину не совєтської, а української ідентичності. І тоді вітання громадянам, які служили в Збройних Силах України та добровольчих підрозділах, будуть звучати так само щиро, але 14 жовтня і 6 грудня.