Про енергетичну блокаду Кримського півострова, подальший розвиток відносин між Україною і Росією, оцінку роботи української дипломатії та про те, як повернути увагу світової спільноти до «українського питання» в інтерв’ю для RegioNews розповів перший заступник директора Інституту світової політики, експерт із зовнішньої політики та міжнародних відносин, безпеки Сергій Солодкий.
– Як Ви вважаєте, якщо сьогодні українська влада відмовиться постачати електроенергію в Крим, чи призведе це до ситуації стовідсоткового відторгнення кримчанами України?
– Питання, насправді, дуже важливе, дискусійне. В його основі два взаємовиключні аспекти: з одного боку, поставляючи електроенергію в Крим, ми фактично підтримуємо державу-агресора, яка окупувала частину нашої території; з іншого – мова йде про захист наших співгромадян, які опинилися в окупації. Ця дилема, насправді, дуже складна. Як її розв’язати? Я гадаю, що на питання про доцільність блокади Криму мають відповісти всі українці. Очевидно, що необов’язково для цього проводити референдум, проте слід хоча б подивитись на соціологічне опитування. Всі українці мають взяти на себе таку відповідальність. Авжеж з точки зору здорового глузду підтримувати будь-які контакти із окупантом недоцільно та в цілому нераціонально. Тому потрібно водночас шукати механізми та шляхи захисту співвітчизників, які тимчасово опинилися в окупації.
На жаль, поки що українська влада не передбачила механізмів задіяння ні першого сценарію щодо блокування будь-яких підтримуючих систем окупанта, ні щодо захисту своїх співвітчизників, тобто тих, хто хоче врятуватися від цієї окупаційної влади, в тому числі, і шляхом виїзду на материкову частину України.
– Як має сьогодні поводити себе українська дипломатія, якою (умовно) «мовою» нам потрібно розмовляти з Росією? Категоричність та відсутність діалогу – так можна охарактеризувати ці відносини сьогодні: енергетична блокада від України, припинення постачання газу та вугілля від Росії. Що далі?
– Насправді, Україна мала розуміти: рано чи пізно Росія би задіяла ці важелі блокади щодо України. Приміром, я неодноразово чув заяви російських експертів та політиків про те, що вони припинять будь-яку співпрацю з Україною у сфері транзиту газу. Це їх стратегія. Наскільки вона буде реалізована – вже інше питання. Але вони готувались, і Україна мала це враховувати.
Теж стосується і Криму. Ми ж всі знаємо про те, що Росія шукає шляхи, для того щоб забезпечити Крим електроенергією. Тобто це питання часу, аби окупаційна влада оптимізувала регіон в плані електроенергії. Українська ж влада, в свою чергу, давно мала б бути готова до таких сценаріїв, і сама, в принципі, мала б діяти на випередження.
За великим рахунком, Україна підхопила естафету Росії у веденні гібридної війни. А гібридна війна, у цьому контексті, передбачала гібридний наче-мир. Ми, з одного боку, нібито у стані неоголошеної війни, з іншого – в цьому ж стані ми підтримували звичні формати кооперації з агресором. І лише через півтора року починаємо вдаватися до тих кроків, до яких мала б вдаватися країна ще рік тому. Впевнений, Україна здатна захистити свої інтереси, все залежить від політичної волі, від уміння донести відповідні аргументи до своїх партнерів. Поки Україна навіть не намагалася аргументувати чому вона прагне розірвати будь-які відносни з РФ. Україна фактично чекає, коли Росія це зробить.
– Вже минуло два роки після окупації, чому саме сьогодні стала можлива ситуація з енергетичною блокадою Криму? Українська дипломатія зможе скористатися з цього? Взагалі чи є в нас шанс виграти дипломатично?
– Як на мене, поки ми програємо і дипломатично і репутаційно: якби Україна діяла рішуче, солідарно із громадянським суспільством, припинила будь-які зв’язки з окупантом, то це б сприймалося відповідним чином і Росією, як адекватна реакція на агресію. Натомість, коли ми спостерігаємо розпорошеність рішучості громадських ініціатив щодо енергетичної блокади Криму; водночас нібито їх підтримку, нібито не підтримку з боку держави, звичайно в агресора складається враження, що ця нерішучість - фактично є виявом слабкості. Тобто одна ситуація, коли суспільство і влада діють в унісон, інша ситуація, коли суспільство діє по-своєму, як вважає за необхідне діяти в даній ситуації, а влада діє по-своєму, продовжуючи проводити політику гібридного миру-війни.
– Чи можливий сценарій повного розриву дипломатичних відносин?
– Не обов’язково робити офіційні заяви, щоб зрозуміти: цей розрив де-факто вже відбувся. Росія перша, хто їх розірвав, коли анексувала Крим. І доки при владі у Росії буде еліта, яка сповідує імперсько-шовіністичні принципи, а Україні не повернуть Крим, доти ні про які відносини не може бути й мови.
– Світова спільнота якось відреагувала на події в Криму? Якою мала б бути адекватна оцінка західної аудиторії на ваш погляд?
– Якщо говорити про наших партнерів на Заході, така ж саме ситуація, ми їх часом засуджуємо та звинувачуємо і в слабкості і в більшій прихильності до Росії, але водночас маємо бути відверті: чи завжди вдало Україна презентує свої аргументи партнерам з ЄС? Можна впевнено сказати: коли ці аргументи сильні – ми знаходимо підтримку і в Берлині, і в Парижі.
Ми не можемо підтримувати окупанта, тому що це найменше відповідає здоровому глузду. І по ідеї Україну ніхто не мав би нас засудити. Натомість ми бачимо шквал критики, після того як було підірвано ЛЕП, з боку ЗМІ та аналітиків деяких країн Європи. Так, вони трактували це і як тероризм, і як прояви анархії в Україні: коли громадяни діють всупереч волі уряду, принаймні це виглядало саме так. Все таки українські владі в цій ситуації не позаздриш. Звичайно, з одного боку, простих відповідей напевно і не існує, а очевидна логіка – не нашкодити, та варто бути чесними – не Україна порушувала основи міжнародного права та двосторонні домовленості, не Україна йшла до Росії зі зброєю, тому адекватна реакція Києва була б абсолютно зрозумілою, якби вона була цілісною та аргументованою. На жаль, поки що, ми трохи програємо, але треба зібратися, і все таки доносити до партнерів логіку своїх дій.
– Тобто західні ЗМІ відреагували все-таки більш негативно на енергетичну блокаду Криму?
– По-різному, я б не сказав, що це стало топ-новиною. Все ж таки в мас-медіа головна подія – боротьба з тероризмом.
– Багато українців вважають, що Захід почав про нас забувати?
– Головне, щоб ми самі про себе не забули. Після двох років від нас логічно чекають доказів трансформаційних процесів в Україні, чекають аби ми показали, що революційні зміни пройшли немарно. Коли я запитую у своїх колег з ЄС про те, чи не відчуваєте ви, що Україні можна було б надавати більше допомоги. То чую одну і ту ж відповідь: ми достатньо надали вам політичної підтримки.
І те, що Україна сьогодні не на перших шпальтах газет – нічого не значить. Україна повернеться на них, але вже як історія успіху. На жаль, поки Україна не демонструє успіхів в реформуванні, бо наша влада саботує реформи. Іноді це робиться настільки нахабно, зухвало, що навіть посли країн ЄС дають жорсткі коментарі від такого неприхованого саботажу реформаторських зусиль. Якщо так піде і далі Україна просто припинить бути цікавою цивільному світу. І ворог – не захід, а влада, яка ризикує втратити це вікно можливостей.
– За словами Чубарова, енергетична блокада Криму змусить розглядати питання про деокупацію на вищому міжнародному рівні. Це реально?
– Я знаю цю аргументація пана Чубарова. Проте скажу, наш інститут буквально два тижні тому, приймав групу дуже впливових представників з ЄС і США, ми влаштовували закриту зустріч із паном Чубаровим, де він доносив до них свою позицію. На жаль, можемо бути реалістами: питання захисту кримських татар не отримує належної уваги світової спільноти.
– Чому так відбувається?
– Країни світу надто зациклені на собі. Це не відкриття сьогодення. Так було завжди. Кожен дбає про свій національний інтерес. До них варто ставитися з розумінням. Це демократичні країни. Аби подобатися своїм виборцям вони часом бувають популістськими. Це вада багатьох демократій. Одне можна сказати впевнено: те, що в стратегічному плані Крим має бути українським, ніким не піддається сумніву. Але сьогодні українська влада та дипломати мають постійно нагадувати європейській спільноті про Крим та татар, які знову переживають фазу випробувань.
Тетяна Повіренна для RegioNews