Які зараз в України є альтернативи російському газу, окрім реверсних постачань з Європи?
Основна альтернатива – це, по-перше, програми по енергоефективності, а, по-друге, заміщення імпортних енергоносіїв вітчизняними. Україна, хоч і зменшує показник енергоємності, ще й досі залишається однією з найбільш енерговитратних країн Європи.
Для порівняння: в нас енергоємність складає 0,55 тонни умовного палива (т.у.п.) на $1000 виробленої продукції чи послуг, в той час як в Німеччині – 0,15 т.у.п. на $1000, в Китаї – 0,34 т.у.п. на $1000, а в Росії – 0,44 т.у.п. на $1000.
Тобто, ми поступаємося і провідним економікам світу, і своїм сусідам. А про що це свідчить? Про те, що за таких умов нам складно конкурувати в глобальному світі. І перехід на енергоощадливі технології є питанням номер один української економіки. Навіть, безвідносно до тієї ситуації, що склалася сьогодні в наших стосунках з Росією. Адже конкуренцію в довгостроковій перспективі виграють ті країни, які споживають менше енергоресурсів, а не ті, хто, хто купує дешевше.
Крім того, стратегічним напрямком нової енергетичної політики України має стати максимальне використання внутрішніх ресурсів. Наш енергетичний потенціал дозволяє замістити до 40% газу, який Україна сьогодні споживає.
Якого ефекту можна очікувати від такого шляху?
В першу чергу, ми суттєво зменшимо споживання газу. Що ми маємо на сьогодні? За підсумками 2013 року Україна спожила 50,4 млрд кубометрів газу, в той час як власний видобуток склав лише 20,9 млрд кубометрів. Тобто, наш газовий баланс – це мінус 30 млрд кубометрів. Середня ціна газу в Європі – близько $400 за тисячу кубометрів. А це означає, що ціна питання складає не менше $12 млрд. Якщо ми будемо споживати лише власний газ, або знизимо імпорт хоча б вдвічі-втричі, ми зекономимо мільярди доларів. Саме тому сьогодні ми повинні боротися за кожен кубометр газу і кожну гігакалорію тепла, яку витрачаємо дарма.
Щодо конкретних показників, яких можна досягнути вже за кілька років, то в Україні вже є пілотні проекти, масштабування яких на всю країну дозволить у найближчий термін – 2-3 роки – зекономити мінімум до 6 млрд кубометрів газу.
Потрібно також розуміти, що, як в тому прислів'ї – «нет худа без добра» – висока ціна на газ буде стимулювати і комунальну сферу, і підприємства заміщувати природний газ. А якщо ще включиться держава і запропонує адекватну політику та підбере хороші інструменти для стимулювання, як, наприклад, додаткові пільги по компенсації відсоткових ставок за кредитами тим підприємствам, які встановлюють обладнання, що заміщує природний газ. Чи різні податкові пільги, які сприятимуть залученню інвестицій в промисловість, житлово-комунальне господарство та інші сфери, тоді у нас є всі шанси вийти на якісно інший рівень.
"Україна досі є однією з найбільш енерговитратних країн Європи. У 2013 р. ми спожили 50,4 млрд кубометрів газу, а Польща, для порівняння, споживає 14 млрд"
Скільки часу знадобиться на реалізацію подібних проектів?
Деякі проекти ми можемо зробити вже до наступного опалювального сезону і замістити 2-3 млрд кубометрів газу. Наприклад, це може бути відновлення дії наших резервних опалювальних господарств, так звані резервні котли, які працювали на інших видах палива, окрім газу. Або максимально широке використання твердого біопалива – пелет, брикетів. Минулого року був реалізований пілотний проект в бюджетних установах Бориспільського району, де за рахунок приватних інвестицій були модернізовані котельні, встановлені котли на пелетах, внаслідок чого зекономили 5 млн кубометрів газу і при цьому зменшили витрати з бюджету на опалення. Проект був реалізований за три місяці. Хіба це не позитивний досвід, який потрібно брати на озброєння?
Але для того, щоб подібні проекти втілювалися в життя по всій країні, має бути відповідна державна політика і конкретні дії центральної влади.
Бо що таке чиновник на місцевому рівні? Це той чиновник, який боїться брати на себе відповідальність. Якщо на себе цю відповідальність візьме уряд і політичну волю в цьому питанні доведе до кожного чиновника на кожному з рівнів, і це питання буде на контролі, наприклад, прем'єр-міністра, то ми можемо досягти колосальних результатів по заміщенню природного газу. Бо кожен кубометр газу – це долари, які йдуть на російську сторону, на сторону наших опонентів у цій сфері.
У тих же Прибалтійських країнах, будь-яка лікарня, чи школа, чи садочок, якщо вони мають технічну можливість перейти на будь-які інші види палива, вони переходять. Ця сфера там споживає достатньо мало газу. Таким чином вони максимально зменшують вплив російського монополіста на свою економіку.
Якщо ми скоротимо споживання, чи доведеться все-таки ще імпортувати газ?
У нас один із найбільших обсягів видобування газу в Європі на сьогодні. Ще раз нагадую: ми видобуваємо майже 20 млрд кубометрів газу. В той час, як Польща, наприклад, споживає лише 14 млрд. Тому у нас усе нормально з газодобувною промисловістю, у нас є кадри, є ресурси, є інфраструктура. Ми просто занадто багато споживаємо. Європейські експерти, аналізуючи нашу енергетичну політику, сходяться на думці, що Україна в найближчій перспективі може максимально зменшити закупівлі російського газу – до нуля. В умовах комбінації реверс+енергоефективність+інші джерела постачання газу, як варіант, в LNG-термінали.
Треба розглядати будь-які варіанти, бо ми бачимо, як дорого нам обходиться російський газ. І в економічному сенсі, і в політичному. Але ми маємо пам'ятати, що Росія також залежна від України та Європи. Близько половини всіх доходів бюджету РФ – це доходи від продажу вуглеводнів, нафти й газу. Росія лякає, що зупинить постачання газу в Європу, але цей крок їм обійдеться в $100 млн втрат щодня.
Тому вони також залежні від нас, можливо, навіть більше, ніж ми від них. За останні два роки наші з європейцями програми щодо зменшення споживання газу в середньому на континенті призвели до того, що «Газпром» подешевшав на 30%, зменшилася вартість самої компанії. Тому в нас є ключі, є важелі, як впливати на російського монополіста.
"Росія лякає, що зупинить постачання газу в Європу, але цей крок їм обійдеться в $100 млн втрат щодня"
Зараз Європа вже не так категорично налаштована щодо відмови від російського ресурсу, як на початку українсько-російського конфлікту. Тобто Європа все-таки розраховує на російський газ і відмовлятися від нього не збирається.
Безперечно, бо сьогодні Європа споживає майже 150 млрд кубометрів російського газу. Такі обсяги в короткі терміни Європа замінити не може. Але вони рухаються в цьому напрямку, Сполучені Штати Америки озвучили ідею, що вони можуть дати можливість своєму бізнесу вкладати кошти в транспортування скрапленого газу з США до Європи. Також розглядаються інші сценарії – східних країн і східних транспортних коридорів. І останні події в Росії та Україні призвели до того, що європейці де-факто зупинили проект будівництва Південного потоку.
Треба також зрозуміти європейців. Це достатньо прагматичний партнер. Цей партнер насамперед думатиме про свої інтереси, і вже в другу чергу захищатиме Україну. Але сьогодні наші інтереси сходяться. Разом з Європою нам буде легше поставити «Газпром» на місце і легше відреагувати на цю газову агресію, яка може чекати на Україну та Європу.
А як реверс газу позначиться на його ціні? Адже тоді до вартості буде включено додаткове транспортування?
Так, буде, безперечно, подвоєне транспортування. Бо ціна цього газу включатиме транспортування, яке оплатить Росія Україні, і включатиме транспортування Україні з Європи. Але є варіант, коли працює ринок, а ринок, як ми бачимо, має ціну меншу на сьогодні, ніж довгострокові контракти, які підписала Україна. Тому сьогодні ця ціна буде більш вигідна, ніж та, яку озвучує «Газпром», так звана «політична ціна». Бо ціна майже в 500 доларів – це однозначно політична ціна. Якщо на вільному європейському ринку можна купити газ по 340-360 доларів.
Якщо в якийсь момент все ж відбудеться зупинка постачання нам російського газу, чи зможе реверс з Європи забезпечити щоденні нагальні потреби України в енергії?
На сьогодні в нас поки що немає словацького коридору... Поки відкрита Польща, відкривається зараз Угорщина, але цих обсягів буде недостатньо, і нам однозначно потрібен словацький коридор, за допомогою якого і через тотальне заміщення газу ми дійсно можемо нормально увійти в сезон. Тому нам цього може бути достатньо, бо річний обсяг через словацький коридор може сягати 15 млрд кубометрів. Але, знову ж таки, Словаччина залежить від Росії. Вони мають контракт із Росією, згідно з яким вони мають погоджувати такі процеси. І Росія зробить усе, щоб не дати можливості цьому відбутися. Але, як озвучував керівник НАК «Нафтогаз», Україна може задіяти другий механізм – так званий «реверс на папері». Коли газ фактично буде продаватися європейським споживачам по російським контрактам, а фактично він буде знаходитися в Україні, і потім автоматично продаватися німцями в Україні. Цей варіант резервний, він юридично має певну слабкість, однозначно буде наражатися на 100%-й протест російської сторони, це буде «газова контрагресія» України до Росії. Якщо буде російська агресія, то росіяни повинні розуміти, що може бути і така агресія. Грубо кажучи, гроші отримають всі, але «Газпром» втратить вплив. Тобто фактично європейці будуть просто продавати газ тут.
"Озвучена "Газпромом" ціна майже в $500 – однозначно політична ціна. На вільному європейському ринку можна купити газ по $340-360"
І от тепер ми просто можемо оцінити вартість нашої ГТС і її важливість в сьогоднішніх умовах. Якби ГТС була вже російською, як це, наприклад, склалося в Білорусі, то такий варіант уже б не пройшов. І росіяни розуміли тоді й зараз, що ключем від України є українська ГТС. 14 млн домогосподарств можуть бути в заручниках у «Газпрома», 14 млн українських сімей, у випадку повного контролю їх трубою. 70% усього європейського експорту відбувається через нашу ГТС. І через неї ми можемо впливати і на Росію. Тому це вже запорука нашої національної безпеки, не кажучи вже про енергетичну.
Який збиток означатиме для України спорудження Південного потоку і відповідно знецінення української газотранспортної системи?
Якщо Україна граничний рівень 60 млрд кубометрів щороку зменшить через ГТС, то вона буде збитковою і, як кажуть росіяни, «перетвориться на металобрухт». Це в принципі їхній план щодо будівництва цього Південного потоку. Економіки в будівництві Південного потоку немає, це всі розуміють. Сьогодні Росія має найдешевший транзит у світі. У нас же унікальний контракт – ми маємо найбільшу ціну на газ і найдешевший транзит до Росії. Ніякого економічної мотивації в будівництві Південного потоку немає. Ці 20 млрд, які планується вкласти в цей потік... Північний потік не завантажений, українська ГТС і наполовину не завантажена, тому однозначно в Південному потоці немає ніякого сенсу, окрім політичного. Це будівництво призначене для того, щоб потім просто за безцінь забрати українську ГТС. Але Європарламент дав свою оцінку і прийняв резолюцію, за якою «Південний потік» має бути зупинений. Це надважливе рішення для України.
Наскільки мені відомо, досить значна частка українських нафтогазових родовищ розташована в Криму, в Чорноморському басейні. Можна вважати, що ці ресурси вже втрачені для України?
Юридично – ні, фактично – мабуть, так. Сьогодні вже є і закон про окуповані території. І безперечно, будь-який видобуток на цих територіях сьогодні фактично неможливий. Але юридично це наші родовища, наша територія. За оцінками міністерства, збитки від цієї агресії тільки щодо потенціалу видобутку газу складають близько 40 млрд доларів. Приблизно стільки вони винні нам за шельф Чорного моря. Україна вклала найбільше інвестицій за останні роки в газодобувну галузь саме в Криму, були «вишки Бойка», були інвестиції в «Чорноморнафтогаз», який сьогодні відібраний російською стороною. Тому однозначно це втрата. Але якщо взяти чисто балансові речі, то Крим ще сьогодні себе не забезпечував газом, і фактично можна так вважати, що газовий баланс може покращитися від цієї анексії. 80% енергії в Крим постачалося з України. Крим не самодостатній ні по енергії, ні щодо податків. Це дотаційний регіон щодо енергетики. Але потенціал там, безперечно, колосальний.
"Збитки України від фактичної втрати чорноморських газових родовищ складають близько $40 млрд. Але, водночас, 80% енергії в Крим постачалося з України. Це дотаційний регіон щодо енергетики"
Яка зараз ситуація із зеленими тарифами?
Сьогодні хочуть знизити необґрунтовано високий тариф на сонце. Це така корупційна схема Клюєва була, вже всім відома, коли 3 млрд грн щорічно надходять щорічно на рахунки цих сонячних компаній. Ми маємо найбільший у світі тариф на зелену енергію, на сонячну енергію в першу чергу. Також будуть зміни щодо біомаси, їй буде надана певна роль, пріоритетна, бо біомаса – це альтернатива природному газу. Тому буде нормально виписано поняття біомаси, буде зменшена місцева складова по обладнанню, бо сьогодні в Україні цього обладнання немає, однозначно треба використовувати іноземне.
Але тут головне, щоб уряд не перегнув палку, тому що той закон, який був раніше, він до 2030 року гарантував інвесторам, навіть у валюті, – а Клюєв представлений там австрійською компанією, – незмінність цих тарифів. І якщо ми зараз заднім числом знизимо ці тарифи, то це буде не дуже гарним сигналом для майбутніх інвесторів, в плані довіри до українського уряду. Бо якщо тепер інвестор буде вкладати сотні мільйонів доларів, а йому знову новий уряд змінить тариф, то це буде неправильно і може негативно вплинути на європейських інвесторів, навіть на українських. Хоча не слід забувати, що майже 60% усіх цих сонячних потужностей залишилися в Криму. І тепер Крим буде далі дотувати цю сонячну енергетику. Або платити їм по низькому російському тарифу. Тому тут Клюєв уже програв у цьому питанні. Уряд уже не фінансує ці сонячні електростанції, які зараз у Криму.
Тому уряду, можливо, все-таки варто прийняти компромісне рішення і на нові проекти знизити тарифи, а щодо старих вже якось домовлятися чи вводити нові податки в сонячну енергетику, так звану компенсацію потужностей в мережах. Бо сонячна і вітрова енергетика не дають постійної енергії, а це є певне навантаження на мережі і це призводить до певних втрат. Тому можна використати таку формулу – тариф залишиться високим, але податок його зменшуватиме. Тому що напряму змінювати тарифи – це сигнал інвесторам, що ми можемо завтра змінити будь-що і держава не в змозі гарантувати інвестору його право на отримання прибутку.
Вже багато років поспіль влада говорить про альтернативні джерела енергії, але поки що ми не бачимо якогось прогресу в цих питаннях. Що відбувається зараз?
Справа в тому, що у нас щодо цього до уряду теж є кілька запитань. Є лише доручення уряду щодо розробки заходів, які б покращували ситуацію із заміщенням природного газу саме альтернативною енергетикою. Тобто вони тільки зараз почали відбуватися, і ми сподіваємося, що такі заходи дійсно будуть ефективні. Тому що тут державних коштів не буде, і потрібно знайти вирішення цього питання. Але є велика можливість бізнесу. Альтернативна енергетика як варіант ринку – не дотаційний, чи за державні кошти, чи крадіжки, чи корупційна складова – а як вільний ринок. Є висока ціна на газ, і є можливість економити. Давайте заробляти на економії, на альтернативній енергетиці.
Є якісь підстави сподіватися, що цього разу це буде дійсно зроблено?
Я думаю, що такої складної ситуації не було ще ніколи. Тому тут варіанти такі – або ми веземо далі цей «візок» і щось із нього крадемо, або ми будуємо зовсім інший варіант взаємодії, коли заходить інвестор, і він сам у себе не вкраде. А у держави просто не буде змоги, як у нього вкрасти.
Підготувала Наталія Коляда