24 березня Центральна виборча комісія зареєструвала дев'ять нових народних депутатів Верховної Ради: Олега Шевчука, Леоніда Макула, Олену Ледовських, Ігоря Гриніва, Олександра Чубатенка, Олену Колганову, Тараса Осауленка, Маркіяна Лопачака та Анатолія Ревенка. Новачки парламену зайняли місця новоспечених голови СБУ Наливайченка, судді Конституційного Суду Сергія Саса, міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, міністра інфраструктури Максима Бурбака, міністра соціальної політики Людмили Денисової, секретаря РНБО Андрія Парубія, міністра юстиції Павла Петренко, а також нинішнього в.о. генерального прокурора Олега Махніцького Тернопільського губернатора Олега Сиротюка. RegioNews вирішило детальніше розглянути біографії та діяльність новоспечених народних обранців.
ОЛЕГ ШЕВЧУК
Освіту здобував у Київському технікумі радіоприладобудування та в КНУ ім. Тараса Шевченка за спеціальністю «радіофізик». Вперше став народним депутатом у 1998 році − за списком Партії Зелених. Був першим заступником голови Комітету ВРУ з питань будівництва, транспорту та зв'язку. У 2000 році склав депутатські повноваження. Знову став кандидатом у народні депутати України в 2002 році, знову ж від Партії Зелених. На той момент був директором Інституту інформаційного суспільства. Народний депутат України 6-го скликання в 2007−2012 від «Блоку Юлії Тимошенко», на той момент був також першим заступником голови Комітету з питань соціальної політики та праці.
У декларації за 2011-й рік зафіксував дохід майже в 1,5 мільйона гривень, більша частина якого − дивіденди і відсотки. Є квартира та «інше нерухоме майно» загальною площею в тисячу квадратних метрів. Потенційний депутат мав на момент виборів три авто − BMW 1995, Lexus LX 570, Porsche Panamera.
Шевчука називають близьким до Дмитра Фірташа, оскільки він є заступником останнього у Федерації роботодавців України.
Влітку 2013 року Шевчука включили в індустріальну раду російського інноваційного центру «Сколково».
Під час другого туру президентських виборів 2010 року активно закликав прихильників Тігіпка, який брав участь у першому турі, голосувати за Тимошенко, переконуючи, що «у цих двох лідерів дуже схожі стилі роботи» і що «програма Тимошенко відповідає всім очікуванням підприємців, які голосували за Тігіпко».
ЛЕОНІД МАКУЛ
Пройшов до Верховної Ради за квотою партії «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка. Офіційна посада: головний профконсультант ТОВ «Спец-автотехніка-М».
У декларації про доходи за 2011 рік Макул вказав суму 149 тисяч гривень, у власності родини кілька квартир, земельних ділянок та Mercedes CLS350. Втім, внески до статутних фондів різних підприємств − майже 13 млн гривень. Родина його заробила ще менше − всього 51 тисячу 500 гривень. Але бідною людиною його не назвеш. Анатолій Гриценко в інтерв'ю сайту dumskaya.net розповідав: «Не можу назвати це традицією, але кожен раз, коли я приїжджаю, ми ходимо до торгового центру на Середньофонтанській. Він належить одному з членів партії Леоніду Макули, з яким у нас дуже близькі стосунки. Він регулярно нас пригощає живим пивом і прекрасним меню».
Таку прихильність до Макули пов'язують з інформацією, що він є споносором «Громадянської позиції».
До того як очолити одеський осередок партії «Громадянська позиція», він очолював там осередок «Нашої України». І свого часу Макулі дорікали в тому, що ще не будучи «нашоукраїнцем», в міськраді він всіляко підтримував аж ніяк не «помаранчевого» мера Одеси Руслана Боделана. І взагалі його недоброзичливці запевняли, що своїми бізнес-успіхами він зобов'язаний зв'язкам з Боделаном. Також говорили про участь Макула у фальсифікаціях місцевих виборів 2002-го року.
Макула звинувачували в тому, що він, ставши співвласником заводу «Автоагрегат», яким керував до цього, «перепрофілював» завод на торговельно-розважальний центр − ТОВ «ТЦ «Среднефонтанский». При цьому наголошувалося, що така процедура, як приватизація держмайна зазвичай супроводжується корупційними схемами.
ОЛЕНА ЛЕДОВСЬКИХ
Очолювала виконком київської міськорганізації «Наша Україна − Народна самооборона», коли її контролював Мартиненко, а до цього працювала начальником управління персоналу ЗАТ «Брінкфорд», яке пов'язують з Жванією.
На останніх парламентських виборах відповідала за організаційні питання в штабі Об'єднаної опозиції від «Фронту змін». Про давнє знайомство з Мартиненко може свідчити той факт, що коли Ледовських працювала першим секретарем Вишгородського райкому ЛКСМУ, Мартиненко обіймав посаду секретаря в Київському міськкомі комсомолу.
На вибори йшла як глава правління громадської організації «Кияни − за реформи». Особливої активності за цією організацією помічено не було, втім, саме вона мала ексклюзивне право збирати безготівкові кошти на потреби Майдану. За 2011-й рік задекларувала дохід у 118 тисяч 198 гривень, є житловий будинок та квартира, машини немає.
ІГОР ГРИНІВ
Закінчив Львівський держуніверситет імені Франка (хімічний факультет) та Київський університет імені Шевченка (юридичний факультет). Був одним із засновників Народного руху та партії «Реформи і порядок». Став депутатом ще в першому скликанні Верховної Ради, вигравши вибори у Жовківському виборчому окрузі Львівської області. Балотування на цьому ж окрузі в 1994-му було невдалим, але Гринів з політики не пішов, очоливши виконком ПРП, ставши заступником керівника виборчого штабу блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», керував кількома кампаніями на мажоритарних округах.
У 2002-му знову потрапив до парламенту − цього разу за списком «Нашої України» і в якості першого заступника керівника штабу зайнявся підготовкою президентської кампанії Віктора Ющенка. У 2006-му році очолював виборчу кампанію Віталія Кличка на виборах київського мера.
Зараз його називають фігурою, близькою до Петра Порошенка.
У декларації за 2011-й рік Гринів зафіксував близько 3,5 мільйона гривень доходу, автомобіль Lexus RX і дві машини сім'ї − Rover 1998 року випуску і BMW Х1 2010-го. На банківських рахунках − мільйон гривень.
Ігоря Гриніва неформально охрестили «сірим кардиналом» «Нашої України». Чи то в силу того, що він рідше багатьох своїх колег спілкується з журналістами, чи то у зв'язку з його діяльністю в блоці. Сам Ігор Олексійович позиціонує себе як політтехнолог і стверджує, що в цій справі він досвідчений фахівець.
ОЛЕКСАНДР ЧУБАТЕНКО
Чубатенко вже був народним депутатом − з 1998 по 2002 роки, обирався по мажоритарці. Потім працював директором Центру стратегічних ініціатив та начальником управління економіки в Київській облдержадміністрації. Зараз Чубатенко − член «Громадянської позіції» Анатолія Гриценка, керував його виборчою кампанією на президентських виборах 2010 року. У 2011-му задекларував у власності три земельні ділянки − 1200, 1500 і 4000 квадратних метрів. Пересувається нардеп на двох авто − Ford Taurus 1997 року і Nissan Tiida 2008-го.
Автор блогів у ЗМІ, присвячених суспільним та економічним змінам в Україні.
Чубатенко є ідеологом та засновником всенародного руху «Завтра», який з 2012 року займається створенням в Україні мереж безкоштовних центрів для виявлення природних здібностей у дітей та тренінгів з їхніми батьками. Пілотний проект руху був реалізований на Львівщині благодійним фондом, осередо його є і в Києві. Основна ідея Чубатенка − розивати в Україні інтелектуальний ресурс, оскільки лише це допоможе вивести країну на передові позиції.
ОЛЕНА КОЛГАНОВА
За даними «Української правди», Колганова походить з Донецька, де її фірма займалася організацією культурно-масових заходів, починаючи з Дня Макіївки та закінчуючи виступами Таїсії Повалій. В 2007 році у Нестора Шуфрича в Міністерстві надзвичайних ситуацій Колганова була заступником начальника управління по зв'язкам з громадськістю. Після приходу уряду Тимошенко вона звільнилася, і в інтернеті досі можна знайти оголошення, що колишня державний службовець шукає роботу із зарплатою 3,5 тисячі доларів на місяць.
Обіймала посаду керівника департаменту комунікацій у громадській організації «Фронт змін» Арсенія Яценюка. Згідно з декларацією, сукупний дохід без п'яти хвилин нардепа становив 35 тисяч 600 гривень. За офіційними даними, у власності Колганової лише квартира в 77 квадратних метрів і мікроавтобус Volkswagen Transporter 1992 року випуску.
ТАРАС ОСАУЛЕНКО
Викладач французької мови за фахом, Осауленко протягом 5 років працював у структурах МЗС України, зокрема першим секретарем Управління ООН та міжнародних організацій. Входить до ВО «Свобода», де позиціонується як «керівник Служби міжнародних зв'язків».
Виступає за позаблоковий статус України, зокрема і проти членства в ЄС. Займається партійними контактами з ЄС і організацією зустрічей Олега Тягнибока з європейськими політиками.
За даними декларації за 2011 рік, заробив 27 тисяч гривень, за 43 тисяч гривень купив квартиру і, як не дивно, за 168 тисяч гривень − автомобіль Hyundai Elantra 2012 випуску.
Претендував на місце члена в Національній раді з питань телебачення та радіомовлення.
На порталі «Слово і діло» досьє Осауленка порожнє − немає жодної обіцянки, ні виконаної, ні невиконаної.
Осауленко, як «дипломат» «Свободи», постійно наголошував про підтримку з боку єврорпейських націоналістичних організацій, зокрема, неодноразово згадував про членство партії в Альянсі європейських національних рухів (АЕНР) поряд із популярними ультраправими Європи. Однак у 2013 році виявилося, що партія ніколи не була повноправним членом альянсу, задовольняючись лише статусом спостерігача. Втім, і цього статусу «Свободу» позбавили за організацію мітингів проти етнічних угорців.
МАРКІЯН ЛОПАЧАК
Двічі депутат Львівської міської ради. До депутатства працював у Львівській школі «Святої Софії» вчителем фізкультури.
Лопачак − учасник молодіжних організацій «Спадщина» і «Патріот України». Працював керівником Вінницького обласного та Львівського міського партійних осередків «Свободи». В якості місця роботи в декларації за 2011 рік вказав ТОВ «Галл мод» і приватне підприємництво. Особистий заробіток Лопачак за 2011 рік − 340 тисяч гривень, його сім'я заробила майже стільки ж − 360 тисяч гривень. Особистий автомобіль − Toyota RAV4.
«Відзначився» Лопачак під час святкування 90-ї річниці Жовтневої революції у Львові. Коли львівські комуністи покладали квіти до монумента Слави, кілька представників «Свободи», серед яких і Лопачак, закидали учасників акції яйцями, після чого розпочалася сутичка. Після цього «свободівців» затримала міліція.
Портал «Наші гроші» підготував матеріал, присвячений бізнес-діяльності Лопачака. Поміж іншим, там зазначено: «Вчитель фізкультури католицької школи став менеджером та процвітаючим ресторатором. І все це завдяки політичній діяльності – бізнесом Лопачак займається виключно з колегами-депутатами».
Цікаво, що власний бізнес у родини Лопачаків з’явився вже у 2008 році, через рік після того, як Лопачак полишив роботу фізкультурника у школі. Підприємство «Сто-ВП» займалося рекламною діяльністю. Львівська міськрада у 2009 та 2010 роках надавала цій фірмі дозволи на встановлення зовнішньої реклами по всьому місту. У серпні 2011 році підприємство заснувало нову фірму – «Сто-ВП Плюс». Діяльність якої була ще більш успішною – вже через місяць після реєстрації ця фірма уклала договір з міськрадою на 5-річне користування місцями для розміщення рекламних засобів.
У 2011 році Лопачак офіційно отримав статус приватного підприємця. Згідно з ЄДР, основним видом його діяльності була «організація інших видів відпочинку і розваг». Він також має право на прокат товарів для спорту та відпочинку, діяльність туристичних агентств, готелів, постачання готових страв, обслуговування напоями.
Згідно з декларацією про доходи за 2011 рік Маркіяна Лопачака, підприємницька діяльність в перший же рік була для нього дуже прибутковою. У розділі «дохід від провадження підприємницької та незалежної професійної діяльності» він вказав 300 тис. грн доходу. І це за неповних 10 місяців роботи.
АНАТОЛІЙ РЕВЕНКО
Закінчив економічний факультет Київського державного університету імені Шевченка, аспірантуру КДУ. Після закінчення університету працював завідувачем кабінету політекономії, асистентом кафедри політекономії, старшим викладачем. У 1994-му вперше обраний депутатом обласної ради. У 1996-1998 рр. – заступник голови Кіровоградської ОДА з питань економіки, бюджету і фінансів. У 1998-2004 роках обіймав посаду голови Кіровоградського обласного відділення Антимонопольного комітету.
На президентських виборах 2004-го року очолював міський виборчий штаб Віктора Ющенка. У 2005-2008 рр. працював першим заступником голови Кіровоградської ОДА. На парламентські вибори йшов як пенсіонер.
Ревенко досить часто міняв партії – керував Кіровоградською обласною організацією «Народного руху», «Нашої України», «Єдиного центру» і врешті-решт «Удару». Перед виборами цю організацію стрясали скандали – так, деякі партійці висловлювали невдоволення вибраними кандидатами на мажоритарні округи Кіровоградщини, а виключений з «Удару» після конфлікту з Ревенко місцевий бізнесмен Віктор Шмідт звинуватив того в переговорах з політичними конкурентами і провалі партійної роботи.
Згідно з поданою декларацією за 2011-й рік заробив 70 тисяч гривень, але у його родини трохи більше півмільйона гривень на рахунках.