Щороку останній мотузковий міст, який залишився з часів імперії інків в регіоні Куско у Перу, опускають у воду і створюють новий.
Міст Кечуачака через ріку Апурімак, сплетений вручну, існує в цьому місці щонайменше 600 років. Колись він був частиною транспортної мережі, що пов'язувала найважливіші міста та селища імперії інків, а у 2013 році був оголошений об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
З покоління в покоління в місцевих жителів зберігається традиція оновлювати міст. У цьому процесі беруть участь всі дорослі.
Згідно з традицією, лише чоловікам дозволено працювати над створенням самого моста. Жінки залишаються у верхній частині ущелини, плетучи менші мотузки.
У перший день реконструкції чоловіки збираються навколо старого мосту і вплітають дрібні мотузки у великі.
Основну опору мосту складають шість великих тришарових мотузок товщиною близько 30,5 см, кожна з яких містить близько 120 тонших мотузок.
Кожна родина створює частину двошарової мотузки, сплетеної вручну, використовуючи різновид "витривалої" трави, відомої у цій місцевості під назвою qoya ichu.
Аби вона була більш придатною для плетіння, цю траву треба спочатку обробити круглим каменем, а потім замочити у воді.
Старий міст відрізають і кидають плисти вниз за течією, де він просто згниє, оскільки зроблений з трави.
У той час як всі зайняті, декілька селян готують у дров'яних печах, які привезли для цього з сіл. Зазвичай готують курку, морських свинок та форель з річки Апурімак, до цих страв додають місцеву картоплю різних форм та кольорів.
Чотири з шести мотузок плетеної трави стануть підлогою мосту, а два інші використають як поручні. Всі шість канатів міцно прив'язані до великих опор з різьбленого каменю по обидва боки ущелини. Більшу частину дня чоловіки витрачають саме на те, аби натягнути канати до правильної напруги.
На третій день кілька чоловіків, не боячись висоти, проходять напівготовим мостом, прив'язуючи невеликі мотузки від поручнів до підлоги. Вони роблять огорожу, яка дозволяє всім безпечно переходити міст.
Жодних сучасних матеріалів, інструментів або машин не використовують в усьому процесі будівництва моста - тільки траву і людську силу.
Реконструкція мосту у Кечуачака відбувається один раз на рік і завершується музичним святом на четвертий день, яке завжди відбувається у другу неділю червня.