За роки перебування у США, українська громада створила чимало установ та організацій, розбудувала церкви, школи та бізнеси по всій країні. Громада міста Філадельфія та її передмістя - одна з найбільших, найуспішніших та найактивніших. Окрім традиційних церков, місцевих українців об’єднує Український освітньо-культурний центр. Там побували Наталія Леонова та Дмитро Савчук.
Український освітньо-культурний центр служить українській громаді Філадельфії вже майже 40 років. Створений зусиллями батьківського комітету української суботньої школи, сьогодні Центр – це домівка для понад тридцяти українських організацій.
"Що це значить - служити? Мати садочок, мати українську школу, мати кредитівку, що знаходиться у нас в приміщенні, мати Союз Українок. Ми маємо українську бібліотеку, ми маємо три хори, окремо дитячий хор, ми маємо Пласт і СУМ", - розповідає президент Українського освітньо-культурного центру Андреа Жаровська .
Для наймолодших тут працює дитячий садочок «Світличка», всі вихователі – з України, мають педагогічну освіту, спілкування виключно українською.
"Ми святкуємо всі українські свята, які їх однолітки, наші родичі, наші родини святкують в Україні. Ми стараємось тут дітям прищепити любов та знання того, що ми є українці. Посіяти в ті маленькі сердечка зерна. Ми надіємось, що вони проростуть плодами. З самих перших часів існування "Світлички", з того часу як вона започатковувалась, основними засадами, фундаментом, було два гасла – це Бог та Україна. У нас кожний день починається з молитви. Це все є підґрунтя того, що наші вихованці виростуть справжніми українцями і тут, так далеко від України, але будуть знати, що вони є українці", - каже адміністратор "Світлички" Руслана Фартачук.
Годують вихованців виключно домашньою кухнею – борщем, варениками, дерунами. Батькам, як запевняють у «Світличці», турбуватися за малечу не треба.
"Ми стараємось бути не як садочок просто, а як родинний садочок, тобто у нас вихователька може взяти на руки, приголубити. Якщо дитина не хоче спати, вона заколише її. Це є як стосунки справді бабусі та мами вдома. Тобто вони передають нам дітей зранку, і вони знають, що діти є у безпеці і в любові перш за все", - ділиться адміністратор.
Втім, головне, кажуть батьки - тут закладають основи української мови.
"В кінцевому рахунку - це питання української мови та культури. Тому що піти в американську школу – і воно швидко все зникає та забувається. А як вони вже мають ту основну базу до 5-6 років, та українська мова все-таки лишається", - каже мама Іванна Плахта.
А поглибити знання мови, історії та традиції випускники дитячого садочку можуть у суботній школі. При ній також працює молодіжний громадський центр – для суспільно активних учнів.
"Ми повинні плекати наших дітей, робити їх свідомими громадянами і давати їм поштовх для того, щоб вони йшли у велику політику. Ми вирішили, що ми закцентуємо увагу на наших дітях-підлітках. Тому був створений спеціальний громадський клуб при українській школі, куди увійшли діти-підлітки, які цікавляться громадським життям. Потрошку-потрошку їх не тільки почало цікавити спілкування з конгресменами, з представниками уряду і так далі. Вони почали з нами їздити на зустрічі в Конгрес. Вони проявляють дуже великий інтерес, активність, і я сподіваюь, що ми ростимо свого роду майбутніх конгресменів чи сенаторів", каже громадська активістка Ірина Мазур.
Особливо пишаються в центрі партнерством з танцювальним колективом «Волошки», який конкурує за державні гранти з престижними Філадельфійським симфонічним оркестром та Пенсильванським балетом. Художній керівник колективу Тарас Левицький називає своїх танцюристів культурними дипломатами України.
"Наша публіка це переважно американці, ми також буваємо в Канаді і ми працюємо як посли української культури в Америці. Цього року ми працювали з кримськими татарами в Києві, ставимо кримсько-татарський номер, щоб американці знали, що в нашій програмі є номери з цілої України. Є Закарпаття, є Волинь, є центральна Україна. Також тепер буде Кримсько-татарський номер", - розповідає художній керівник ансамблю "Волошки" Тарас Левицький.
Тарас також ставить українські номери для американських колективів. Цього року він допомагає Пенсильванському балету опанувати гопака.
Ансамбль «Волошки» протягом 25 років існування намагається підтримувати тісну співпрацю з майстрами та музикантами в Україні.
"Ми вже 25 років пишемо музику в Україні. Симфонічний оркестр пише нам. Всі костюми зшиті в Україні. Я би сказав, що за 25 років ми вклали понад 700 тисяч доларів з тих грантів, які ми отримуємо, ми вклали в українську роботу художню в Україні", - ділиться Левицький.
Співпрацюють вони і з місцевими українськими організаціями. В Українському центрі для цього створені ідеальні умови.
"Це такий дуже енергійний центр, тут все є. Тут всі збираються, кожен знає, що роблять інші, і це є плюс. Колись було так, що діаспора була розсіяна по цілій Філадельфії, а зараз ми всі знаходимось в одному місці, і легше робити спільні проекти. І їх є зараз дуже багато у Філадельфі", - каже художній керівник ансамблю "Волошки".
"Ми тут є як мурашник. 420 дітей. Кухня варить, смажена цибуля, вареники можна замовити, щось полагодити, або просто прийти на виставку, показ фільму", - каже президент Українського освітньо-культурного центру Андреа Жаровська .
Українська громада Пенсильванії вважається однією з найбільш динамічних та активних в США.