Голосування за кандидатів у Раду громадського контролю при Національному антикорупційному бюро по-справжньому можна назвати прецендентом, пише журналіст Ірина Ярмоленко у своєму блозі на сайті "Ліга".
На бюро покладаються такі функції, як попередження, виявлення, припинення та розкриття корупційнихзлочинів. Рада та її члени мають забезпечувати прозорість діяльності НАБ. Про це йдеться в Положенні про даний орган.
Але вже саме проведення голосування та обирання кандидатів за своїм підходом суперечить великому завданню – забезпечувати прозорість.
По-перше, в Україні низький рівень інформаційної освіченості громадян.
Простим людям особливо складно розібратися в функціях та роботі офіційних державних сайтів. Це є проблемою і недоліком, на який не можна не звертати увагу.
Розбудовуючи демократичне суспільство, вартувало б потурбуватися про інформованість населення щодо завдань і функцій бюро та ради.
Донести інформацію до громад різних рівнів можна було б через міські, сільські, селищні ради, державні адміністрації. Нині ж про ці "вибори в Інтернеті" знали лише кандидати, їхні друзі та самі організатори.
Небайдужий до голосування Олександр Нул звернув увагу, що 9 тисяч голосів набрав переможець голосування 5 червня в Раду громадського контролю. Загалом, лише 16 тисяч українців взяли участь в голосуванні.
До слова, 30 млн виборців вказано на сайті ЦВК у 2014 році. Отож, нескладна математика показує, що 0,03% зі всієї України підтримали переможця. 0,05% всього тих, хто голосував.
Нищівна перемога демократії, чи не так? Те, що не було «накруток», - це, звичайно, позитив, але чи ґрунтовна така перемога?
По-друге, я свідомо подала документи на конкурс як представник регіонального рівня. Вважаю, на місцях є корупція, і нам важливо переймати досвід у вирішенні цих питань, привносити щось нове на місцях. До того ж, ми так багато говоримо про надання більших прав громадам. Цікаво було б глянути на статистику, з яких міст-областей та скільки разів голосували.
5 червня відбулося повторне голосування. До ради пройшли 15 представників, і всі вони зі столиці. У більшості – це журналісти - розслідувачі зі всеукраїнських ЗМІ. Звісно, їм отримати підтримку простіше, ніж нам в обласних центрах.
Тому небайдужим представникам регіонального рівня (а вони є) раджу об’єднуватися та звернутися до керівництва НАБу для вирішення цього питання. Як мінімум, отримати право дорадчого голосу. В іншому випадку, чи буде робота ради повною та об'єктивною? Адже в ній немає представників з регіонів.
По-третє, наступним критерієм прецендентності цього конкурсу, я вважаю, неприпустиме мовчання керівництва НАБу і сам підхід оголошення конкурсів, скасування результатів, повна відсутність комунікації з усіма конкурсантами. Отож, кандидатів - 48. Нескладно було обдзвонити всіх і повідомити про те, що відбулося навколо голосування 26 травня, про перенесення конкурсу.
Зрештою, є такий метод комунікації – як розсилка релізу.
На сайті бюро в рубриці "Новини" також не повідомлялося жодної інформації. Це відбулося лише через два дні після закінчення (увага!!) голосування. Результати його, до речі, були приховані.
І найголовніше, не оприлюднені жодні положення про конкурс, критерії, імена відповідальних осіб, комісії, імена голів. Вони взагалі десь є і чи були?
Виходить, поки нинішній девіз демократії такий: кожен впливає, проте не кожен знає, що може вливати.
І навіть, якщо все залишиться без змін, то до слова скажу, що мала підтримку від групи народних депутатів «За Житомирщину», від журналістів та громадських активістів міста.
Це голосування - приклад того, як не має бути. Це варто взяти на майбутнє та працювати над цим.