Схоже, що нова влада скоро вибере засобом опирання люстрації такий контраргумент як первородний гріх. Бо якщо людина приходить грішною у цей світ, то зрозуміло, що і до влади вона прийде грішною. Звучить абсурдно, чи не так? Але як по-іншому, як не абсурдом, можна назвати призначення на одну з найвищих посад в країні потенційного крадія? Тим паче, що в нинішньому економічному стані крадії для України не те що небажані, а й смертельно небезпечні.
Як, наприклад, новий віце-прем’єр-міністр від партії Ляшка Валерій Вощевський. Цікаво, що, попри всі свої амбіції, Ляшко зумів протягнути до Кабміну лише одну свою людину, зате яку... І журналісти, і політологи неодноразово зазначали, що Радикальна партія – театр одного актора, однак із численною безликою масовкою, із найбільшою кількістю псевдополітиків, темних конячок, осіб із брудними руками та совістю.
Однак 20-річні “білявки за інтелектом” у норкових шубах та забудовники гаснуть перед новим віце-прем’єром. Попри всі люстраційні критерії, Валерій Миколайович Вощевський зумів вибити собі місце під сонцем.
1. Робота на попередні режими, в тому числі Януковича.
"Вікіпедія" зазначає такі віхи політичної діяльності Вощевського. Березень 1998 – кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 209, Чернігівська область. З'явилось 77.2%, «за» 10.0%, 4 місце з 18 претендентів. На час виборів: президент «Селянської інноваційної компанії – Холдинг» закритого акціонерного товариства «Сінком-Холдинг».
На виборах 1998 року Вощевський балотувався до парламенту як керівник Української селянської демократичної партії. У 2001 році він став одним з лобістів аграрного бізнесу в уряді, увійшовши до складу Координаційної ради з розвитку аграрної галузі при Кабінеті міністрів Анатолія Кінаха.
З 2000 очолював Українську селянську демократичну партію. У парламентських виборах 2002 року партія брала участь у складі «Команди озимого покоління» Валерія Хорошковського.
2002–2003 – заступник керівника Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України Леоніда Кучми.
2003–2005 – перший заступник Міністра економіки та з питань європейської інтеграції України Валерія Хорошковського (відповідав за зв'язки з Верховною Радою), уряд очолював Віктор Янукович.
2005–2006 і 2008–2010 – глава правління ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України». у 2006 – у складі Народного блоку Литвина, у 2007 – в складі Селянського блоку «Аграрна Україна» (лідер – Іван Томич). У 2008 році партію очолив Дмитро Андрієвський.
17 березня – 17 травня 2010 – голова Державної служби автомобільних доріг України («Укравтодор»), призначений Азаровим.
На парламентських виборах 2014 отримав мандат народного депутат України від Радикальної партії, заступник голови фракції. Тобто, крім того, що тісно попрацював з політиками, які нині є нон грата, ще й зарекомендував себе як тушка-перебіжчик з однієї партії в іншу.
2. Участь у корупційних скандалах.
2 грудня, в ході вечірнього пленарного засідання, на якому обговорювалися кандидатури міністрів народним депутатам роздали біографії кандидатів майбутніх членів уряду У біографії Вощевського «Авомобільні дороги України», під час керівництва ЦК намагався вкрасти ДП «ШРБУ №100» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України». Було порушено кримінальну справу», – йшлося в біографії.
У ході обговорення кандидатури Вощевського йому було задано питання щодо правдивості цієї інформації. Вощевський повідомив, що до цієї біографії він ставиться як в провокації і запевнив, що вказана інформація є брехнею. У свою чергу, лідер фракції Радикальної партії Олег Ляшко повідомив, що ця біографія була надрукована невідомо де і ким, і є провокацією.
Нестандартний підхід до презентації майбутніх членів уряду вельми повеселив депутатів. Навіть лідер Радикальної партії Олег Ляшко, коли отримав на руки неоднозначну інформацію про свого соратника по партії Вощевського, весело обговорював її з Юрієм Луценком. Але коли Ляшко дістався до мікрофона, то гучно заявив, що «це 100% спланована провокація, яка не могла відбутися без відома апарату Верховної Ради та керівництва ВР».
«За це особисту відповідальність несе голова Верховної Ради. Не складно буде довести, хто це зробив. Є номер документа, підпис і дата під ним. Коли в тираж запускають, повинна стояти підпис виконавця тиражу», – пояснював «Главкому» Ляшко.
У свою чергу щойно призначений віце-прем'єр-міністр Валерій Вощевський стверджує, що провокацію влаштували нібито його противники: вони не хотіли допустити його призначення, оскільки боялися, що він поламає корупційні схеми. «Я підозрюю цілий ряд людей. Подивіться на потужних різних постачальників матеріальних ресурсів у систему Міністерства інфраструктури, про яких ми дуже скоро почуємо», – пообіцяв «Главкому» Вощевський.
Отже, в чому ж був замішаний новий заступник Яценюка. У Єдиному реєстрі судових рішень збереглася ця історія. Ось, що вдалося з неї дізнатися. У травні 2010 року Печерський суд Києва санкціонував обшук у київській квартирі і заміському будинку екс-керівника Держслужби автодоріг України («Укравтодор») Вадима Гуржоса. Приводом для обшуку стала кримінальна справа, порушена напередодні транспортною прокуратурою Києва. Колишнього чиновника підозрювали в перевищенні влади і службових повноважень, що призвело до багатомільйонних збитків держави. Йшлося про передачу в довгострокову оренду в 2009 році цілісного майнового комплексу дочірньої структури «Укравтодору» – ДП «ШРБУ №100».
Вартість цих активів прокуратура оцінила в 43 млн грн. Майно отримала в своє розпорядження комерційна структура зі схожою назвою – ЗАТ «ШРБУ №100». Слідчі прокуратури стверджують, що підприємство не могло бути передане в оренду. Це суперечить закону про приватизацію і закону про оренду державного та комунального майна. Тим не менш, свої підписи на документах про передачу майна комерційній компанії поставили дві керівні особи «Укравтодору» – глава Державної служби автодоріг Вадим Гуржос та Валерій Вощевський, який займав в 2009 році посаду глави правління ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (у березні 2010 року він змінив на посту звільненого Гуржоса, проте пропрацював на посаді лише три місяці). Спочатку прокуратура оцінила збитки держави в 12 млн гривень з урахуванням заниженої орендної плати та зупинки фінансово-господарської діяльності «ШРБУ №100». Пізніше розмір збитків був зменшений – до 6,1 млн гривень.
Адвокати обвинувачених запевняли в суді, що прокуратура ставиться упереджено до їхніх клієнтів. Свою позицію пояснювали тим, що оренда і продаж активів ДАК «Автомобільні дороги України» відбувалися не тільки в 2009 році, але й раніше. Проте слідство ними не зацікавилося.
Крім того, юристи намагалися апелювати до того, що майно, внесене до статутного фонду держкомпанії, не є державним. У 2010-2011 рр. судді відкидали ці аргументи. За перевищення влади та службового становища чиновникам загрожувало покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років. Чим закінчилося розслідування, не відомо.
Після того, як на вирішальному засіданні парламенту сплила ця інформація, голова Верховної Ради Володимир Гройсман доручив розслідувати «підробку біографічних даних Валерія Вощевського», затвердженого віце-прем'єром за квотою Радикальної партії.
3. Усе, що нажито непосильним трудом...
Вощевський у 2013 році заробив понад 36 мільйонів гривень, його родина – понад 277 тисяч гривень. Такі дані містяться у декларації міністра, яку отримала Українська правда у відповідь на інформаційний запит.
Так, у 2013 році сукупний доход Вощевського становив 36 418 166 гривень, з них зарплатня – 60 330 гривень, дивіденди і проценти становили 275 360 тисяч, дохід від відчуження майна – 32 246 900 гривень, дохід від відчуження цінних паперів та корпоративних прав – 3 835 576 гривень.
Сукупний дохід родини міністра у 2013 році становила 277 060 гривень, які є доходом від провадження підприємницької діяльності та незалежної професійної діяльності.
Вощевський володіє земельною ділянкою площею 5 соток. Також він має квартиру площею 78,85 квадратних метрів. ще одну квартиру він придбав у 2013 році. її площа становить 799,4 квадратних метри. За неї він віддав 8 115 640 гривень. Він також володіє дачним будинком площею 80 квадратних метрів.
У 2013 році Вощевський придбав гараж площею 166,2 квадратних метри за 1 662 000 гривень. Також у 2013 році Вощевський придбав нерухомість площею 270 квадратних метри за 2 700 000 гривень та площею 206,1 квадратних метри за 2 061 000 гривень. Родина Вощевського має земельну ділянки площею 906 квадратних метри і 20 соток. Крім того, родині належить житловий будинок 1115,7 квадратних метри.
Також родині належить квартира площею 137,8 квадратних метри. Також родині міністра належить садовий будинок площею 100 квадратних метри. Вощевський має дві машини – Toyota Land Cruiser 2005 року з об'ємом двигуна 4669 кубічних см, та Волга ГАЗ-21 1963 року з об’ємом двигуна 2400 кубічних см.
У родини є машина Toyota RAV-4 1998 року выпуску.
На рахунках у банках і фінустановах у Вощевського 61944 гривень, вкладених у звітному році. Номінальна вартість цінних паперів становить 2236112 гривень, розмір внесків до статутного (складеного) капіталу товариства – 21090 000 гривень, з них у звітному році – 11 мільйонів.
Члени родини мають на рахунках в банках 26204 гривні. Вощевський у 2013 році за утримання майна заплатив 53990 гривень, погасив кредити на суму 15121581 гривню по тілу кредиту і 8897059 по процентах за позикою. Члени родини витратили 127 770 гривень на утримання майна, тобто половину усього сукупного доходу родини.
Незважаючи на те, що деякі звинувачення, попри будь-яку доказову базу, залишаються звинуваченнями, а не доведеними фактами, таким призначенням влада показала своє ставлення до люстраційного закону та "цінностей Майдану", на яких вона так активно піарилася.
PS, 20.01.2015. Нещодавно підтвердилася інформація про те, що віце-прем'єр-міністр Валерій Вощевський був підозрюваним у кримінальній справі, пов'язаній з перевищенням службових повноважень. Про це на запит «Главкому» повідомила прокуратура Києва, уточнивши, що після дворічного розслідування справу було закрито.
У відповіді прокуратури Києва сказано наступне: «слідчим відділом Київської транспортної прокуратури проводилось досудове розслідування у кримінальних справах, порушених Генеральною прокуратурою 27.04.2010 та 28.04.2010 відповідно до, відносно Гуржоса В.М. (екс-глава Служби автомобільних доріг України - ред. ), Вощевського В.М. та Симканича В.С. (екс-директор дочірньої компанії «Автономобільние дороги України» «ШРБУ № 100» - ред.) за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 і ч. 3 ст. 365 КК України. За результатами досудового розслідування, 4.04.2012 слідчим винесено постанову про закриття кримінальної справи на підставі п. 2. ч. 1 ст. 5 КПК України за відсутністю в діях складу злочину».
Оцінку такому підсумку розслідування цієї кримінальної справи прокуратура не дала. Хоча це було б не зайвим. Справа в тому, що протягом усього терміну – з 2010 по 2012 рр. – прокуратура в судах наполягала на винності підозрюваних. Згідно інформації з Єдиного реєстру судових рішень, таку позицію в той період займали і суди. Наприклад, у жовтні 2011 року (за півроку до закриття кримінальної справи) Печерський суд Києва відхилив скаргу одного з адвокатів обвинувачених, який просив закрити кримінальну справу, зазначає "Главком".