Поки ідея очищення влади була лише ідеєю, здавалося, що втілення її у законі не залишить каменя на камені від обридлої системи бюрократів-хабарників-брехунів-крадіїв. Що в лічені дні каравани непотрібних та зажерливих чиновників, викинутих за двері, потягнуться геть у невідомому напрямку. Однак сьогодні люстрація більше нагадує церемонію жертвоприношення – так неохоче й повільно в органах влади позбуваються нібито неефективних та шкідливих кадрів, але часто – звичайних цапів-відбувайл. У такому разі виходить, що кількасот дрібних чиновників були причиною всіх нещасть українців?
Ми вирішили поглянути, як ідуть справи з люстрацією в різних областях України, а також з’ясувати, які проріхи тягнуть на дно ідею очищення влади.
1. Найгуманніший суд у світі. Сьогодні люстровані посадовці вже повертаються на посади через суди. Свіжий прецедент – харківський прокурор Володимир Суходубов. Звільнено його було 23 жовтня, і зараз його прізвище висить у люстраційному реєстрі Мін’юсту, однак за місяць він уже встиг відвоювати своє крісло. Імовірно, що за його прикладом послідують наступні, і не завжди знайдуться охочі вступати в судові баталії.
2. Ловись, рибко, маленька. У люстраційному списку Мін’юсту немає крупних чиновників, хоча, за законом про люстрацію, їх мали звільнити першими. Заступники міністрів, директори департаментів міністерств, прокурори областей та їхні заступники, деякі з котрих уже стали фігурантами журналістських матеріалів, досі не люстровані, натомість левова частка імен у списку Мін’юсту – голови райдержадміністрацій.
3. Закон збереження чиновників. У люстраційного списку є величезний недолік – туди вносять лише тих чиновників, які працювали на момент ухвалення закону і яких потрібно звільнити. А як же з тими «брудними чиновниками», які на той момент уже не обіймали посади в держорганах, однак потенційно можуть бути призначені знову, в умовах «кадрового дефіциту» в Україні? Бо тільки тим самим «дефіцитом» можна виправдати те, що чиновники та політики у нас в країні існують за фізичними законом збереження енергії, точніше, «законом збереження чиновників» – звільнені з посади, вони нікуди не зникають, а одразу ж перепризначаються на іншу посаду, або плавають певний час у резерві, або ж ідуть у депутати.
4. На вибір - поганий, гірший і найгірший. Серйозним мінусом люстраційного закону, який, якщо подумати, зводить нанівець усю ідею, є неможливість застосування люстрації до виборних посад. А це – президент, мери, народні депутати. Якщо вже неможливо люструвати тих, які є (все ж люди вибрали, реалізували своє право на голос), можна було би принаймні застосовувати люстраційні критерії до кандидатів на виборні посаді – тобто, просто не допускати нечистоплотних кандидатів до виборів. Якби таку ідею, що лежала на поверхні, взяли до уваги перед тим, як формувати на 5 років новий парламент, то сьогодні не було б таких нарікань на те, що нова Рада наполовину «стара». Притому, що саме «старою» Радою нова влада пояснювала відсутність позитивних змін за 8 місяців керування державою.
«Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини», – йдеться в пункті 2. ст.1 ЗУ «Про очищення влади».
При цьому, за аналізом руху «Чесно», до Верховної Ради VIII скликання потрапляють 64 народних депутати, що голосували за «диктаторські» закони 16 січня, а також принаймні 37 фігурантів журналістських антикорупційних розслідувань. А хіба народні депутати не здійснюють управління державою? Навпаки, вони складають найголовнішу з трьох гілок влади в Україні, – законодавчу. Яка значною мірою формує владу виконавчу та судову.
5. Головне – вчасно піти. Про хвилю звільнень «за власним бажанням» заявив ще 10 жовтня Яценюк – на той момент закон було ухвалено, проте чинності він ще не набув. «Зараз у мене вже ось така стопка заяв на звільнення за власним бажанням до моменту набуття законом чинності», – сказав Арсеній Яценюк. Так, 16 жовтня Кабмін оприлюднив список з 39 чиновників, які потрапили під люстрацію, однак звільнені саме на підставі Закону «Про очищення влади» і внесені до люстраційного реєстру були менше половини з них. Інші, хоч і підпадають під люстрацію, в офіційних документах зазначені як звільнені за власним бажанням, чи просто без вказівки причини. Очевидно, саме перспектива бути відлученими від «корита» на цілих 10 років і змусила чиновників гарячково тікати від своїх теплих крісел.
Яких же чиновників люстрували в областях та районах?
Збираючи ці дані, ми користувалися відповідями обласних держадміністрацій на офіційний запит, в якому поцікавилися про люстрованих чиновників в області та районах. А також – інформацією на офіційному сайті Президента України.
Отже, у Вінницькій ОДА повідомили про відсутність працівників, які потрапляють під люстрацію. Крім того, обласні чиновники люб’язно перенаправили наш запит до всіх структурних підрозділів ОДА (15 відповідей) та до всіх районних держадміністрацій (24 відповіді). Однак в усіх листах відповідь була аналогічна: люструвати немає кого.
Так само лаконічно відповіли й у Волинській та Дніпропетровській ОДА. Щоправда, дніпропетровські чиновники жодним словом не обмовилися про районних керівників, а їх, як свідчить сайт АП, люстровано аж п’ять:
З Донецької області відповіді не надійшло, однак вичерпна інформація щодо районів знайшлася на сайті президента. За один день на Донеччині були звільнені:
У Житомирській ОДА не назвали жодного прізвища, пославшись на перевірки, які ще попереду. Однак масові звільнення голів районів Житомирщину не оминули. Офіційно вони не стосуються люстраційних процесів, але і жодних пояснень таким кадровим чисткам теж немає.
У Закарпатській ОДА відповіли категорично: ні в обласній адміністрації, ні в районних немає чиновників, яких треба люструвати.
У Запорізькій області з посадами попрощалися:
В Івано-Франківській ОДА повідомили, що позбулися трьох працівників. Це:
До речі, цих трьох прізвищ у люстраційному реєстрі на сайті Мін’юсту немає.
У Київській ОДА та 16 районних адміністраціях теж не знайшлося жодного кандидата на люстрацію.
У Кіровоградській ОДА працівників під люстрацію не виявили, а щодо районів – такою інформацією обласні чиновники не цікавилися, і, як зазначено в листі, «не володіють».
Цікаво, що голова Кіровоградської ОДА Сергій Кузьменко єдиний з усіх нинішніх керівників областей міг потрапити під люстрацію. Зокрема, на цьому наполягали в Кабміні після ухвалення відповідного закону. «Керівник Кіровоградської обласної держадміністрації – ми вносимо термінове подання президенту України про його звільнення», – заявив прем’єр Яценюк 16 жовтня, зазначивши, пан Кузьменко не пройшов люстраційну перевірку.
Однак і через півтора місяця після цієї заяви губернатор Кіровоградщини працює на посаді. Очевидно, у Петра Порошенка були якісь особливі мотиви не реагувати на «термінове подання» Кабміну.
*Кузьменко був призначений 16 вересня цього року наказом президента Порошенка. Був депутатом Верховної Ради 7 скликання. До парламенту пройшов, як кандидат від Партії регіонів по округу у Кіровоградській області. Вийшов з фракції ПР в Раді 22 лютого. З червня по грудень 2012 року був заступником голови Кіровоградської обласної державної адміністрації.
У Львівській ОДА так само розписалися і за себе, і за районні адміністрації: люструвати в них нікого.
У Миколаївській ОДА розпрощалися із заступником голови обласної адміністрації: так, залишився без роботи Луста Володимир Вікторович.
У чотирьох районах, від яких надійшла відповідь на запит, під люстрацію ніхто не потрапив.
Одеська область попрощалася з чотирьма головами районів. Були звільнені:
Ще 19 районів відзвітували про «чистоту» своїх чиновників.
Додатково назвали в Одеській ОДА і посадовців, які мали бути люстровані, однак встигли звільнитися самостійно:
У Полтавській ОДА заявили про звільнення директора Департаменту економічного розвитку адміністрації Адамович Олени Євгенівни, яка працювала на цій посаді аж від лютого 2010 року.
У Рівненській області офіційно під люстрацію потрапив лише голова Корецької РДА Волинець Михайло Степанович.
Що ж до інформації Рівненської ОДА та заяв екс-губернатора Рибачка про те, що до закону було вже звільнено 4 заступники голови ОДА, 5 керівників управлінь і департаментів ОДА, 14 голів РДА, 31 заступник голови РДА, – ні їхніх прізвищ, ні дат звільнення ніхто не озвучив, та й офіційною причиною звільнення в такому разі не був ЗУ «Про очищення влади».
У Сумській області через люстрацію посад позбулися:
У Харківській – Гусаров Олександр Сергійович, голова Печенізької РДА, працював на цій посаді з квітня 2010 року.
Крім того, у Сахновщинській РДА повідомили, що в межах люстрації звільнений Мокляк Микола Олексійович – завідувач сектору контролю апарату районної державної адміністрації. (У реєстрі Мін’юсту його немає.)
Ще у 23 листах від райдержадміністрацій Харківської області було зазначено, що серед їхніх працівників під люстрацію ніхто не підпадає.
У Херсонській ОДА повідомили, що у них під люстрацію потрапив директор Державного архіву Херсонської області Яценко Андрій Анатолійович. Втім, у реєстрі Мін’юсту його теж немає.
Черкаська та Чернівецька ОДА повідомили, що у них ні в обласних, ні в районних адміністраціях немає кандидатів на люстрацію.
Як бачимо, негусто. То, може, українці даремно нарікають, а корупціонери, бюрократи і злочинна влада їм просто наснилися? Із цим запитанням керівництво країни радить почекати до 2017 року - до того часу завершаться всі перевірки і має настати обіцяне торжество справедливості.