Мусіяка: З Конституцією-2004 місцеве самоврядування не ходитиме з простягнутою рукою до центральної влади
Вже другу неділю поспіль під час Народного віче на столичному Майдані Незалежності опозиція наголошує на необхідності повернення до Конституції 2004 року, яка обмежує президентські повноваження. Розмови ж про конституційну реформу точаться не один тиждень, і за цей час у ЗМІ спливали найрізноманітніші прогнози, припущення та пропозиції з боку депутатів, правників, політологів, аналітиків та журналістів. За останніми заявами опозиціонерів, основні очікування покладаються на вівторок, 18 лютого, коли Рада теоретично повинна ухвалити зміни до Конституції. Як заявляють представники опозиції, цього дня вони планують масовий похід до урядового кварталу, щоб чинити тиск на парламентаріїв у цьому питанні. В іншому разі погрожують новою ескалацією.
Про те, чим насправді є суперечки навколо відновлення Конституції-2004, − переділ повноважень політиками, «заспокійлива таблетка» для народу чи прагнення до реальних позитивних змін, а також в чому особливості редакції Основного закону 2004 року, в інтерв’ю ІА RegioNews розповів один із авторів Конституції України, відомий український правник Віктор Мусіяка.
Як Ви прокоментуєте нинішні переговори щодо повернення до Конституції 2004 року?
Те, що зараз відбувається навколо теми повернення до Конституції 2004 року, складно назвати переговорами. Адже вони мають відбуватися між опозицією, представництвом Майдану з одного боку, та президентом, як представником влади – з іншого. Особисто я не бачу, щоб реально йшов такий переговорний процес.
Так, продукуються певні ідеї з боку опозиції, але вони, чесно кажучи, недостатньо чіткі та зрозумілі. Публікуються якісь проекти змін, та вони неузгоджені навіть всередині самої опозиції. Є відчуття, що у опозиційних лідерів немає власного підходу, міцного фундаменту, на якому вони мали б стояти в переговорному процесі. До того ж, є проблема в тому, що все це відбувається не дуже прозоро.
Відповідно, велика частина суспільства сприймає маневри навколо повернення Конституції-2004 як ілюзію компромісу чи переділ влади між політиками. Тому оцінювати стан справ у цьому питанні я не можу до тих пір, поки чітко не почую, який варіант пропонується на переговорах з владою.
Чи справді це призведе до якихось позитивних змін?
Політики, які часто говорять про повернення до редакції Конституції 2004 року, не пояснюють суспільству, навіщо це потрібно і яким чином може стати основою для майбутніх державних перетворень. Особисто для мене, це є базис всього процесу відновлення конституційного ладу в Україні. Людям треба пояснити, що постановка питання про повернення редакції Конституції 2004 року – це фактично постановка питання про відновлення конституційного ладу в Україні. Бо в 2010-році відбулася узурпація влади.
Якими мають бути результати повернення до Конституції 2004-го року?
По-перше, в президента зникають конституційні підвалини для супер-президентських повноважень, які йому були надані незаконним, нелегітимним шляхом. Потрібно повернути ту форму правління, де повноваження розмежовані між суб’єктами влади. І дуже важливим у цій ситуації, особливо після відставки уряду, є те, що формувати новий уряд буде вже не президент, а парламент.
Звичайно, треба чітко розуміти, що і тут будуть проблеми, адже цей парламент не привчений до того, щоб самостійно вирішувати питання – не тільки формування уряду, а й відповідальності за його діяльність. Тому важливо, щоб політичні сили, які є в парламенті, продемонстрували таку здатність. А якщо не зможуть цього зробити, тоді потрібно буде проводити нові вибори до парламенту, але вже в межах дії Конституції, яка відновлює парламентсько-президентську форму правління. Вважаю, що саме так політики повинні суспільству пояснювати цю ідею.
Двоє опозиційних лідерів вже заявили про те, що готові приймати Конституцію-2004 без будь-яких змін. На вашу думку, ця позиція правильна, чи потрібно все-таки добиватися якихось корективів? І якщо так, то яких?
На сьогодні повернення до редакції Конституції 2004 року буде достатньо для досягнення головної мети - вибити підвалини з-під авторитарної влади. Також, після повернення до парламентсько-президентської моделі відбудеться ціла низка правових дій, мета яких - приведення у відповідність до цієї конституції всіх законів, які були внесені після антиконституційного перевороту. В свою чергу, це вплине на багато сфер суспільного життя та, загалом, на політичну дійсність в країні. Але говорити про те, що на цьому все закінчиться, звичайно, не можна.
Необхідно вирішити питання налагодження нормального функціонування системи виконавчої влади, щоб утримати економіку країни на плаву. А вже потім створювати підвалини для стабілізації економічного розвитку.
Хочу підкреслити, що зараз не потрібно нічого приймати чи ухвалювати, щоб повернути Конституцію 2004 року. Вона у нас є, і вона легальна. Потрібно лише прибрати те, що зупинило її дію, ось у чому справа. Не приймати її знову, а просто ліквідувати рішення Конституційного суду, яке її скасувало. І дати Конституції 2004-го року нормально працювати.
"Нинішній парламент не тільки не привчений самостійно формувати уряд, а й відповідати за його діяльність"
У чому відмінності між двома варіантами Конституції, окрім того, що одна затверджує парламентсько-президентську, а інша президентсько-парламентську модель?
Справа в тому, що нова Конституція – це не тільки парламентсько-президентська форма правління, яка визначає, в якому режимі працюватимуть президент, парламент і Кабмін. Приміром, система судової влади може бути вдосконалена таким чином, що вона отримає достатню незалежність від усіляких впливів з боку тих чи інших суб’єктів влади. Останні роки яскраво показали необхідність кардинальних змін у функціонуванні судової влади. Мабуть, для всіх вже стало очевидним, на чому саме потрібно зробити акценти, щоб удосконалити судову систему влади та перезавантажити її.
Також особливо важливим є те, що місцеве самоврядування матиме змогу розвиватися в нормальному контексті. Воно отримає імпульс для нормального розвитку, не буде підстав для того, щоб місцеве самоврядування ходило з простягнутою рукою до центральної влади. Більшою мірою все залежатиме від того, як буде організовано функціонування місцевої економіки, місцевого підприємництва, тощо.
Власне, сама ідея сильної вертикалі влади для європейської держави в рамках парламентсько-президентської форми правління абсолютно неприйнятна і неприродна.
А як повернення до Конституції 2004 року позначиться на владі у регіонах?
Що стосується місцевої влади, то у нас атавізм з її призначенням залишився. Разом зі змінами до Конституції, 8-го грудня 2004-го року було схвалено спеціальний законопроект 3207-1, що стосувався місцевого самоврядування. Але остаточні зміни внесені не були. Тому, коли ми говоримо про регіональну владу, то вона, на жаль, залишиться в такому вигляді, в якому є, поки не будуть внесені відповідні конституційні підвалини під неї.
Яка Ваша роль у «Третій Українській Республіці»? Чи будете особисто Ви чи «ТУР» долучатися до процесу змін до Конституції, якщо він таки розпочнеться?
Я член ради Третьої Української Республіки, беру участь в обговоренні нагальних для суспільства питань, пропоную своє бачення в експертному контексті. Крім того, доволі часто викладаю свої напрацювання в ЗМІ.
Чи буде долучатися «ТУР» до конституційного процесу? Коли буде відновлено конституційний лад і піде розмова про вдосконалення тексту Конституції чи підготовки нової редакції – безумовно, і «ТУР» буде брати участь, і я не виключаю своєї участі в цьому процесі. Звичайно ж, якщо будуть такі пропозиції.
Якою Ви бачите роль світової спільноти у вирішенні конфлікту в Україні?
Світова спільнота стривожена тим, що відбувається в Україні – і європейські структури, і США. Зрозуміло, що події в Україні, коли порушена стабільність суспільних та політичних процесів, не подобаються нікому. Європі і світу Україна потрібна стабільною, надійною з точки зору прогнозованості її розвитку.
В цій ситуації європейські та міжнародні структури мали б більш енергійно діяти, щоб якнайшвидше примусити українських політиків, насамперед, владу рухатись в напрямку повернення конституційного ладу. Якщо ситуація дійде до етапу, коли правові форми та засоби виявляться неефективними, та доведеться шукати вихід через політичні перемовини чи якісь пакти, то до процесу, можливо, потрібно буде долучитися і представникам європейських та світових політичних структур.
"Політики, які говорять про повернення до редакції Конституції 2004 року, не пояснюють суспільству значення цих змін"
З точки зору правника, які юридичні, законодавчі кроки для держави у нинішній ситуації Ви вважаєте необхідними?
Думаю, що неможливо знизити градус протистояння і знайти позитивний вихід з кризи, якщо не вирішиться питання звільнення всіх людей, що брали участь в акціях протесту. Неможливо буде віднайти компроміс, якщо влада не продемонструє свою готовність шукати та встановлювати осіб, які перевищували свої владні повноваження, через що було поранено сотні людей, а декількох навіть вбито. На сьогоднішній день ми не бачимо ніяких рухів у напрямку притягнення до відповідальності таких осіб. Це є показником того, що влада не готова йти на дії, які продемонструють її ефективність та здатність адекватно реагувати на ситуацію.
Згідно з результатами досліджень, половина українців не підтримують дії Майдану, а згідно з іншими дослідженнями, понад 80% українців взагалі не брали участі ні в яких акціях – ні протестних, ні провладних. На Вашу думку, чи мають право в такому разі мітингувальники виступати від імені народу і вимагати якихось змін для всієї України?
Є така формула: український народ є суверенним і його воля реалізується безпосередньо або через представницькі органи влади чи органи місцевого самоврядування, та державні органи влади, які повинні виконувати волю народу та здійснювати повноваження, направлені на те, щоб положення 3-ї статті Конституції виконувалися стовідсотково. Мова про те, що держава має діяти в інтересах народу для реалізації прав і свобод громадянина.
Коли вона діє в рамках закону, то всі ці механізми природно працюють. Але ми бачимо реальні дії представників влади, бачимо як владу було узурповано, бачимо як, по суті, мільйони громадян вже виходили на масові протести по всій Україні. Не рахуватися з цим чинником не можна. Процеси у суспільстві та політиці завжди відбуваються внаслідок певних реакцій найбільш активних громадян. Тих, хто діє, а не просто сидить і споглядає.
Зрозуміло, що влада має бути змінена. І якщо керівництво країни цього не розуміє, то цілком можливо люди вийдуть за межі того, що влада вважає цивілізованим і прийнятним.
До чого призведе повне виконання усіх вимог – якщо відбудеться повна зміна влади у центрі, на місцях? Яким може бути «перехідний» період в Україні?
Я не хотів би, щоб цей процес був таким абсолютно непрогнозованим. Тому я і вважаю, що влада повинна демонструвати розуміння, що це все само собою не розсмокчеться. Що необхідно чесно йти на переговори, а не маневрувати і намагатися виграти час, розколюючи середовище протестувальників. Політика політикою, але влада має бути відповідальною. Процес трансформації влади - це нормальний процес. Все може відбутися цивілізовано, і до цього необхідно прагнути.
Підготували Наталія Коляда та Артем Черничко
