Мусульманське майбутнє слов’янських країн – «нашестя» чи «глобалізація»?
Незважаючи на всі суперечки та конфлікти, які спалахують зараз між Україною та Росією, марно заперечувати той факт, що менталітет та психологічний портрет українця та росіянина мало чим відрізняються. І тенденції та «хвороби суспільства», які переслідують одну з цих країн-сусідів, або вже зараз притаманні іншому сусіду, або стоять на порозі. Однією з таких проблем, які фактично приречені залишатися невирішеними, для Росії, а найбільшою мірою для Москви, стала складність співіснування корінного населення з представниками інших націй та релігій. І жодне рішення не може залишити задоволеними абсолютно всі сторони цих непростих відносин, які тим часом, усе загострюються.
В черговий раз ця тема опинилася серед найбільш обговорюваних після інциденту в московському Бірюльово. RegioNews спробувало з’ясувати, чи не чекає те ж саме на Україну, і зібрало для цього думки фахівців.
«В особистій розмові вони (мігранти, - ред.) поділяться тим, як їм доводиться давати хабарі під час оформлення документів, під час працевлаштування чи ведення бізнесу… А це може призвести до таких ситуацій, як у Москві. Адже саме через них приїжджі стають роздратованими та озлобленими».
Мрідула Гош, керівник Східно-Європейського інституту розвитку, для "Репортер"
«За підрахунками експертів, на сьогодні в Росії проживає вже близько 20 млн мусульман, і це без урахування нелегальних мігрантів із країн Центральної Азії. Зокрема на території Москви – понад 2 млн. Тобто столиця Росії уже стала другим після Стамбула містом Європи за чисельністю мусульман.
Згідно з оприлюдненою в грудні 2012 року доповіддю Національної розвідувальної ради США, до 2030-го частка мусульманського населення РФ збільшиться з 14% до 19%, що може спричинити подальше зростання соціального та міжконфесійного напруження, ксенофобських настроїв.
Деякі російські експерти, підтверджуючи обґрунтованість таких прогнозів, вважають, що влада має можливість змінити цю перспективу, активно залучаючи робочу силу не з азійських країн, а з України, Білорусі, Молдови тощо. Так вважає і значна частина російських виборців.
За результатами опитування дослідного центру порталу Superjob.ru, 34% громадян переконані, що треба створювати преференції лише для мігрантів-росіян і російськомовних, а приплив решти іноземців обмежувати».
«Український тиждень», 13.09.2013
Корінних росіян, з їхніх слів, турбує те, що облич «осіб неслов’янської зовнішності» навколо стає все більше й виникає відчуття чужинця у власній країні. Показово, що на цьому моменті акцентують увагу й українці, яким довелося навідатися у сусідню державу чи переїхати туди. Поки що різниця між Києвом та Москвою щодо цього аспекту – величезна. «Якщо порівнювати з Москвою, то можна сказати, що в Києві мусульман взагалі немає» − приблизно такими словами вони зображують ситуацію. По-друге, тільки лінивий не говорить про відбирання іноземцями робочих місць у місцевого населення. По-третє, безліч нарікань викликає поведінка небажаних гостей, яка начебто несе все більше викликів і бажань навмисно провокувати конфлікт. Перевага ж мігрантів-іновірців – у їхній слабкості, яка за замовчанням притаманна поняттю національної меншини. На будь-який конфлікт можна одразу приліпити ярлик релігійної чи расової дискримінації і автоматично стати постраждалою стороною.
Десятки тисяч мусульман вийшли у святковий день молитися на вулиці Москви
Для влади ж це питання одне з найнеприємніших. З одного боку, дедалі більшає обурення населення, яке чекає від влади жорстких рішень, а незадоволення народу не грає на руку жодному правителю. Не кажучи вже про згаданий брак робочих місць, численні конфлікти, зростання злочинності, перенаселеність, яка щодня завдає незручності і гальмує діяльність мільйонів людей. З іншого боку – дипломатичні відносини, міжнародна спільнота, та і неможливість просто фізично зупинити і перекрити той потік.
«Росію чекає майбутнє мусульманської країни. Бачимо, як іслам рухається на Північному Кавказі. Тому це питання часу. Коли приїжджаєш до Москви, набагато частіше бачиш обличчя вихідців із Середньої Азії та Кавказу. Столицю Росії важко вже назвати слов'янським містом. Тому росіяни дуже болісно сприймають перспективу підписання Україною асоціації».
Андрій Золотарьов, політолог, для «Газети по-українськи».
Для України ця проблема також не є новою. Однак, на відміну від більшості проблем, які мають властивість швидко розростатися і потребують невідкладного вирішення вже через сам факт їх появи, незалежно від масштабу, в цьому питанні розмір має принципове значення. Так, в Україні є і представники радикально налаштованих організацій, і представники нацменшин, і доволі поширена неприязнь як до перших, так і до других, є постійні конфлікти на цьому підґрунті. Однак точки кипіння ще не досягнуто. Що ж до настання цього переломного моменту, експерти одностайні в думці – шаленого припливу мігрантів в Україну не буде, поки вони не побачать тут ласі перспективи швидкого і щедрого заробітку.
«Мігрантів зараз менше з причини того, що рівень життя в Україні зараз нижчий. Тому люди намагаються їхати туди, де є більше можливостей заробити, хоча умови, в яких зараз там живуть мігранти, так показали останні події, дуже важкі. Там існує ряд інших проблем, але поки це масово України не стосується. Але не спостерігати тенденцій з нагоди різкого погіршення економічної ситуації в окремих регіонах чи в Російській Федерації, чи у нас, не можна, − пояснює соціолог Євген Копатько. − У Росії є проблеми, вони носять інший характер: він пов’язаний з міграційними процесами з інших республік колишнього Радянського Союзу, а перш за все, це процес імміграції населення з Китаю, з В’єтнаму, з країн, які не входили до складу Радянського Союзу. Що стосується процесу міграції в Україні, то він менш актуальний».
Євген Копатько: "Процес переділу територій домінуючими народами вже відбувається"
Утім, не можна відкидати і можливість подібного сценарію в Україні. Фактично, Росія наразі є просто набагато більш пріоритетним напрямком для заробітчан. Але, як відомо, у 2013 році Росія розпочала заходи, покликані створити жорсткий контроль над вхідним потоком мігрантів – найперше, закрити в’їзд дешевій робочій силі, яка, водночас, і асоціюється переважно з представниками азійських країн. Фактично, щоб в’їхати до Росії і працювати, мігрант повинен буде пройти безліч перевірок – щодо стану здоров’я, знання мови та історії, фахового рівня тощо. Дістанеться і роботодавцям – істотне збільшення штрафів за використання праці нелегалів та податків на працевлаштування іноземних громадян – якщо все офіційно.
Десятки тисяч мусульман вийшли у святковий день молитися на вулиці Москви
Другий напрямок роботи − максимально видавити з країни нелегалів. Зокрема, масові рейди на московських ринках, як основних робочих місцях нелегальних заробітчан, активізувалися після 27 липня цього року, коли на Матвіївському ринку місцевим торговцем був побитий співробітник поліції.
Зважаючи на сказане вище, ймовірно, що позбавлені московських перспектив і зігнані з насиджених місць, заробітчани масово осідатимуть десь по сусідству, і дуже ймовірно, і в Україні.
Критичний момент настане в тому разі, якщо кількість людей в Україні, що сповідують іншу віру та інший світогляд, переконає їх у власному праві не лише обороняти свої переконання, а й утверджувати їх; не пристосовуватися до життя в чужій державі, а змінювати його.
І зовсім не означає, що це буде спланованою акцією – це природній процес, оскільки життя мільйонів людей, об’єднаних одним світобаченням, яке до того ж супроводжується специфічними ритуалами та традиціями, не може проходити підпільно.
«Незважаючи на присутність міжнародних організацій (наприклад, УВКБ ООН у справах біженців), тут (в Україні, - ред.) немає умов для інтеграції біженців та мігрантів у суспільство. А також існує проблема побутового расизму»
Мрідула Гош, керівник Східно-Європейського інституту розвитку, для "Репортер"
Єдиний вихід – сформувати таку державну політику щодо мігрантів, щоб вони не почували себе в Україні як на ворожій території, яку потрібно або завойовувати, або полишати. «Будьте як удома,.. але не забувайте, що в гостях», - таким, мабуть, повинен бути державний підхід до трудових мігрантів.
Підготували Наталія Коляда та Артем Черничко
